Олександр Ганущин уже рік очолює Львівську обласну раду. Але днями депутат-втікач Олександр Онищенко заявив з Лондона, що депутатам облради платили серйозні хабарі, щоб вони обрали головою саме Ганущина. Чи правда це і наскільки поширена корупція у Львівській облраді?
Поговоримо також про обласний конкурс мікропроектів, розподіл коштів ДФРР по районах, конфлікти між різними фракціями у Львівській облраді, вплив на ситуацію в області народних депутатів Дубневичів та інші теми.
Почнемо із найгарячішої теми про те, що депутат-утікач Онищенко в інтерв’ю сайту «Страна» заявив, що депутатам кількох обласних рад в Україні були заплачені гроші за вибори голів облрад. Йшлося у тому числі і про Львівську облраду. Ви можете якось прокоментувати цю інформацію.
Я пригадую такого комічного політичного персонажа, який уже зник з політики – Наталію Вітренко. І я пригадую її тезу про те, що МВФ дає гроші і за ці гроші невідомо хто нас забере у рабство. Я зараз часто їжджу на Схід і там у прикордонних із «ДНР» і «ЛНР» територіях говорять про те, що за кошти МВФ із ними воюють натівські батальйони негрів і т.п. Ми маємо таку ж ситуацію, коли хтось тікає від правосуддя, є громадянином кількох країн і каже, що за кошти МВФ хтось колись когось підкуповував – депутатів облради, щоб вони обрали того або іншого голову. Я думаю, що це не вартує більших коментарів і тішуся, що назвали лише Львівську область, бо це виглядає ще більш неприродно.
Але ми ж не будемо заперечувати, що ті чи інші форми домовленостей існували і в тому числі під час виборів голови Львівської облради?
Є інформація про те, що хтось платив за обрання голів облрад, є персонаж, який це говорить і є аналогія, яку я навів. Далі цю тему розвивати немає сенсу. Рік тому відбулись вибори голови облради. 56 депутатів підтримали це рішення і ні в кого не виникало сумнівів щодо того, що це був їхній свідомий вибір і кожна з фракцій його оголошувала перед голосуванням. Це відомі факти. Те, що утікач, який рятує свою шкуру у спосіб, який може – це також відомий факт. Я думаю, що на цих плівках під кінець будуть згадані всі. Але сумнівність цих доказів очевидна.
Але навіщо йому згадувати про голову Львівської облради? У нього порахунки із президентом із Верховною Радою, а ви тут до чого?
У нього порахунки із президентом. Я скажу до чого тут я. Закон про вибори, який був прийнятий у липні 2015 року змусив всіх активних людей структуруватись по політичних середовищах. Для себе я обрав Блок Петра Порошенка за кандидата від якого я голосував на виборах. Вважаю, що вони показали більш ніж успішний результат усім середовищем на обласному рівні. Онищенко, очевидно, б’є по такому самому середовищу, але на центральному рівні і персонально б’є по презентові.
Тобто – це атака на БПП?
Абсолютно. Є окрема ситуація – це президент, окрема – БПП, окрема ситуація у Львівській області. Це речі зовсім не пов’язані.
Ви вже більше року очолюєте обласну раду. Як вам там працюється? Ви можете чимось похвалитись?
Коли мене питають, як мені працюється, то я відповідаю або «Не дочекаєтесь», або «Трохи посивів». Насправді це не легка робота. Але вперше за роки незалежності у Львівській облраді дев’ять політичних сил сформували дев’ять фракцій. Це не просто. Кожна сесія – це окремий іспит, який треба складати. І ми його успішно складали, показували, що консенсус є, рішення приймаються. І це відбивається на ситуації в регіоні, на інвестиційному кліматі. Я вважаю, що за цей рік ми свою функцію виконали.
Коли ви звітували за рік роботи, то говорили про консенсус. А за день чи два після того шість фракцій облради звинуватили фракцію «Самопомочі» у піарі. Отже не все так добре і не завжди є консенсус?
По-перше, коли є така велика кількість політичних сил, то завжди важко. По-друге, в країні на центральному рівні неспокійно. І слава Богу, що у нас ще нема таких твердих партійних вертикалей, хоча я думаю, що вони будуть напрацьовуватись, бо законодавче поле сприяє цьому. У регіонах є своя думка, яка походить із практичної сфери політики із акцентом на господарку, на вирішення місцевих проблем. Але не на суто політику, де центр щось вирішує, а в регіонах всі повинні підкоритись.
Щодо ситуації, яка відбулась на минулій сесії, то мені доводиться бути модератором достатньо складного процесу і при цьому поділяти позицію сторін або не поділяти. На сесії кілька політичних сил зробили заяву про недопустимість привласнення однією партією заслуг всієї ради. Я вважаю, що така заява має підстави. Навряд чи є виправданим і обґрунтованим присвоєння мегадосягнення обласної ради цього скликання. Йдеться про конкурс мікропроектів.
А як його взагалі можна присвоїти? Всім зрозуміло, що рішення приймала обласна рада, а не одна фракція.
Якщо роздати тисячам громадян агітацію про те, що це я зробив, якщо зробити вихід безлічі коментарів у соцмережах, у ЗМІ, на власних ресурсах, проплачених ресурсах про те, що це ми зробили, то це і є присвоєння.
Такого не було. Але чому інші партії не робили цього?
Я думаю, що було. І я сподіваюсь, що всі сторони почули один одного, що так робити не можна або робити усім разом, чи узагалі не робити. Процес далі буде непростий навколо цього питання. Я б хотів, щоб усі сторони один одного почули. Я це неодноразово говорив як «Самопомочі», так і тим підписантам, які підписались проти цієї витівки із так званою агіткою, де конкурс мікропроектів нібито є заслугою однієї політичної партії.
Давайте поговоримо про розподіл коштів Державного фонду регіонального розвитку, коли якимось чином більша частина коштів спрямовується на два райони, де були обрані депутатами брати Дубневичі.
Ви знаєте мій район, де мене обрали? Це Бродівський район. Там мене ніхто не зможе звинуватити, що є істотна диспропорція пов’язана із тим, що на Бродівщину виділяється 20-30% ресурсів у рамках якоїсь державної програми. Я собі не ставив таке за ціль. Але, наскільки я розумію, є люди, які ставлять собі таку ціль. Ситуація така: ніхто і ніде не довів, що розподіл будь-якої державної програми має відбуватись пропорційно. Якби це було доведено, то ніхто б її не ділив на комісіях, не зважував за і проти у частині того, які об’єкти готові, хто на них здатен виконувати роботу і коли вони будуть здані. Якби це було так, то треба було би розділити ДФРР субвенцією, тобто сказати: «Ми на кожен район нарізаємо стільки-то грошей» і забути про це питання. Це підхід, який сповідує чимало політичних сил.
Але він достатньо логічний.
Ні, він абсолютно нелогічний. Це так само, як із конкурсом мікропроектів – є люди, які кажуть: «Давайте наріжемо фінансування усім». І як колись на виборах говорив: «Я вам дам все». Але цей підхід працює тоді, коли ресурсу є стільки, що його можна дати всім. От, наприклад, у Львові – ресурсу є забагато, він лежить на депозитах і з цього виходить філософія, що можна все давати всім. Але в області такої ситуації немає. Тобто до моменту, коли реально повноваження і найголовніші фінансові можливості опустяться на обласний рівень, ресурс буде дуже обмежений. Тому розподіл тих чи інших державних програм, як правило, відбувається на конкурсних засадах і рішення про те, куди мають йти ці гроші приймаються з огляду на низку чинників. Я не заперечую, що й повністю суб’єктивних чинників. Зокрема, існує суб’єктивний чинник – погодження бюджетного комітету Верховної Ради України. І цей чинник із закону про бюджетний кодекс не викреслиш.
Тобто ви хочете сказати, що більше дали на райони Дубневичів?
Я хочу сказати, що дивлюся на область як на великий комплекс. За час, відколи я працюю головою ради, наша область завжди вигравала на фоні інших. Ми вигравали по усіх державних програмах, по коштах виділених на ремонти доріг, хіба що не обійшли Київ по загальних показниках. Ми також успішні у транскордонній співпраці. В межах цього усього теж має бути якийсь консенсус, тобто дуже важливо, щоб кошти, які приходять в область, були використані, щоб об’єкти здали у експлуатацію і вони працювали. Можна безмежно довго говорити про те, що гроші треба дати усім…
Не йдеться про те, що треба дати гроші усім. Поясніть, чому виділяють гроші тільки кільком районам?
У мене сьогодні були люди з Турки і скаржились на те, що у них забрали гроші. Я питаю: «Куди забрали? У межах Турківського району?». Мені відповідають , що так. Ну то що ви хочете? Я так само зараз дивлюся на область. Завжди будуть незадоволені, тим, що певним районам дали більше, або тим, що виділили гроші на школу у Брюховичах, а це найбагатше селище біля Львова.
Давайте дочекаємося кінця року, бо ще рано судити. Я бачив, що в Інтернеті вже гуляє багато різних фотографій, мовляв взяли кошти ДФРР, але ще їх не використали. Але давайте дочекаємося кінця грудня, підведемо підсумок і побачимо реальні результати.
Я тільки хвилююся за проблеми з казначейством. Боюся, щоб нас не повернули у часи навіть не Азарова, а Арбузова. Пам’ятаю ці часи, коли кожна платіжка на суму понад 500 тисяч гривень оцінювалася особисто першим віце-премєр-міністром України і або пускалася у життя, або не пускалася. Я би цього дуже не хотів. Грудень, це час, коли проходить 30-40% капітальних видатків, це усі знають. Так було, так є, і я думаю у найближчій перспективі так буде.
Я б іще хотів зачепити тему приміських маршруток. Ви критикували мерію Львова за рішення змінити кінцеві зупинки приміських маршруток.
Я думаю, що коментарі представників ЛОДА з цього приводу вже були у цій студії. Те, що міська рада змінила місце кінцевих зупинок приміських маршруток – це, звісно, її компетенція. Я критикував за те, що визначаючи кінцеві зупинки приміських маршруток, можна було перед тим вибудувати міську схему доїзду до цих зупинок. Це не було зроблено.
Якби це зробили, то не виникало б стільки проблем. На зупинці біля METRO, де я час від часу зустрічаю свою тещу і свою маму, мали б постійно під’їжджати маршрутки і забирати людей, це ж бізнес, але цієї системи не налагодили! Якби це зробили, ніхто б не піднімав це питання. Вибрали найгірший варіант: рішення про перенесення зупинок ухвалили, всіх поставили перед фактом, а на цих крайніх зупинках не забезпечили доїзд міського транспорту.
То, можливо, тоді критикувати не перенесення, а те, що місто має забезпечити регулярні маршрутки?
Ми так і ставимо питання.
Я так розумію,що приміські перевізники зараз починають ігнорувати цю заборону і їздять собі в центр?
Я думаю, що це не система. Те, що є люди, які ігнорують правила і приписи, так було і буде зажди, особливо у такій тонкій справі як транспорт. Але треба будувати систему, а це означає, що можна паралельно запустити туди міський громадський транспорт, це беззаперечний факт. Далі треба піднімати питання залів, кас і так далі. Це треба зробити якнайшвидше. Проблема в тому, що цим створено незручності всім. Так, це менші незручності, ніж були тоді, коли запровадили нову транспортну схему, але вони є. Їх треба долати якомога швидше.
Тоді що? Оскільки це не буде зроблено швидко, то їх треба скасувати взагалі, так?
Я вважаю, що при доброму підході до справи це питання можна вирішити у межах одного місяця. Якщо би міська рада всерйоз зайнялася цим питанням. Це реально.
Зачепимо ще одну болючу тему. Питання сміття і будівництва сміттєпереробних комплексів. Яка роль в цій історії обласної ради?
Учора я був в одному місті обласного значення, де відкривали школу, яку будували 25 років, і мене потішила ситуація, що місцева еліта в один голос сказала: «Ми готові до будівництва заводу».
Це в якому місті?
Це Дрогобич. Тобто, наскільки я розумію, це говорили представники різних політичних партій. І що більше буде таких позицій, то менше буде такого, як зараз є зі Львовом і львівським сміттям. Тобто виявляються місця на мапі, де така позиція може домінувати. Що тепер залишилося? Тепер треба той процес відмодерувати до якогось знаменника. Минулого тижня голова ЛОДА зібрав голів фракцій обласної ради, міського голову Львова, голів фракцій міської ради і чітко задекларував (це в його повноваженнях), що є перелік ділянок і ми приступаємо до конкурсу. Умовно, ми не чекаємо, коли ви викупите ділянку для суспільних потреб. Це все одно краще, ніж нічого. Яка тут наша роль? Заступник голови обласної ради делегований в цю комісію, очевидно, він буде делегований і в ту комісію по інвестиційному конкурсу і, я думаю, частина депутатів буде туди теж делегована. Потрохи у всіх з'являється розуміння, що проблему потрібно не заганяти під шкіру, а вирішувати. І мені видається, що якби таке розуміння було одразу, то ми б просунулися значно далі...
А спочатку не було такого розуміння?
Ні, не було. Було таке розуміння, що все погано і місто хочуть вбити. Навіть якщо воно так було, треба цю сторінку перегортати і йти вперед. Я навіть радив на таких розмовах високого рівня: «Слухайте, сформуйте серйозні групи, які поїдуть до навколишніх сіл». Групи зробили приблизно на третій місяць після тієї розмови, а нам треба навчитися реагувати своєчасно. Ситуація зі сміттям є неправильною і її треба вирішувати.
