Карта Поляка відома українцям ще з 2008 року. Саме 11 років тому в Польщі прийняли відповідний закон і почали видавати цей документ. Спочатку Карта Поляка мала забезпечити підтримку громадянам Польщі, які через різні обставини перебувають в інших країнах (переважно у тих, які утворились після розпаду СРСР), а також їхніх нащадків.
Відтак, до 2019 року Карту Поляка могли отримати громадяни, які мають польське коріння і можуть це підтвердити відповідними документами. Тепер же ситуація дещо змінилась: з’явилась велика кількість різного роду установ, які готові зробити поляком будь-кого, хто заплатить відповідну суму грошей.
Журналісти ІА «Вголос» провели експеримент і пройшли деякі етапи отримання Карти Поляка у Львові. Головною умовою було те, що людина, яка нібито хотіла польське громадянство, відразу заявила, що жодних родинних зв’язків із поляками ніколи не мала, проте дуже хоче виїхати туди на постійне місце проживання.
Що надає Карта Поляка своєму власнику?
- право офіційного працевлаштування в Польщі без необхідності отримання дозволу на роботу
- можливість вести підприємницьку діяльність у Польщі
- право вступати у ВНЗ Польщі і вчитися на безкоштовній основі
- можливість студентам отримувати стипендію та фінансову допомогою
- безкоштовна медична допомога
- 37% знижка на проїзд залізничним транспортом в Польщі
- безкоштовне відвідування всіх польських державних музеїв
- ви можете розраховувати на кошти, які виділяються з польського бюджету на підтримку поляків за межами країни
Як змінився закон?
4 червня 2019 року, згідно з повідомленням Канцелярії президента Польщі, Анджей Дуда підписав зміни до Закону про Карту поляка, що передбачають поширення цього документа на всі країни світу.
Відтоді на Карту поляка стали претендувати особи польського походження в усіх країнах світу, а не лише громадяни колишніх республік СРСР.
Скільки українців отримали польське громадянство?
МВС Польщі повідомило, що впродовж 2008-2017 років польське громадянство отримали 14 902 громадянина України. У 2008 році таких осіб було 579 і з кожним роком їхня кількість зростала. Упродовж 2015 року Карту Поляка отримали 2012 осіб, у 2016 році – 2096 осіб, а у 2017 році – 2415 осіб. Досьогодні документи на тимчасове чи постійне проживання у Польщі отримали понад 150 тисяч громадян України.
Це тільки офіційна статистика. За даними міністра соціальної політики України Андрія Реви, наразі у Польщі проживає і працює близько 2 мільйонів трудових мігрантів з України. З них 1 мільйон працевлаштовані офіційно і лише 400 тисяч сплачують соціальний внесок. Справа у тому, що компанії з працевлаштування українців за кордоном оформлюють їх до себе у штат, а потім «відправляють у відрядження» за кордон.
Одним із найдієвіших методів ополячення людей, які проживають на західних теренах України, є надання їм Карти Поляка. Цікаво, що цей документ не має офіційного міждержавного статусу, а отже виключає можливість внутрішнього реагування державних органів України на ці процеси. А з іншого боку, Карта Поляка надає нашим громадянам більше можливостей для реалізації своїх інтересів на території Польщі.
Така ситуація, безумовно, була спричинена війною на сході України, важким економічним становищем нашої держави та багатьма іншими факторами. Один із головних – це величезна кількість українців, які зацікавленні в отриманні таких документів, а інша – велика кількість легальних і нелегальних установ, які допомагають нашим громадянам отримати громадянство сусідньої Польщі.
Як це працює?
Такі «установи» за гроші готові не лише повністю супроводжувати документи українців, а й знаходити те, чого немає. Наприклад, далеке «польське» коріння українців, про яке нібито не збереглось жодних документів через Другу Світову війну або розпад Радянського Союзу. Також за певну суму люди, які цим займаються, можуть отримати довідку для будь-кого, що він вже давно є активним пропольським громадським діячем. На офіційному сайті Генерального консульства Республіки Польща у Львові вказано, що люди, які є активними учасниками різних польських громадських організації щонайменше протягом трьох років, мають право отримати Карту Поляка (https://lwow.msz.gov.pl/uk/informacje_konsularne/karta_polaka_ua/). Однак у нашому випадку ці терміни, м’яко кажучи, ігнорують, з чого ми можемо зробити висновок, що документи робляться «заднім числом». А що стосується оплати,яка нараховується на рахунок ГО, то вона є офіційною, але значиться «добровільними внесками», які може зробити будь-який учасник ГО.
Як цьому сприяє польське консульство?
Суттєву роль в отриманні Карти Поляка для українців відіграє Генеральне консульство РП у Львові, під юрисдикцію якого також підпадають Закарпатська та Івано-Франківська області. Ця установа активно сприяє нашим громадянам в отриманні Карти Поляка. Під час співбесід та вручення документу польські дипломати використовують залежність людей від ситуації і часто змушують кандидата на отримання документу трактувати спірні історичні питання на користь Польщі. Людей, фактично, примушують визнавати правоту офіційних органів РП у міждержавних суперечках, зрікатися своїх поглядів на героїзм окремих українських діячів, а місцями навіть вказують на меншовартість української нації. Це, фактично, є маніпуляцією свідомістю людей, втручанням у внутрішні справи України та навіть розпалюванням міжнаціональної ворожнечі.
Журналістам ІА «Вголос» із власних джерел стали доступні записи розмов кандидатів на отримання Карти Поляка з Іреною Нагурською, керівником відділу «Карта Поляка» Генеральноого консульства Республіки Польща у Львові. Небайдужі громадяни зауважили її, м’яко кажучи, неоднозначну позицію у питаннях спільної історії України та Польщі, тому записали на мобільний телефон слова, які вона говорила під час співбесіди. Саме Нагурська готує кандидатів до фінальної розмови із консулом, після якої можна отримати Карту Поляка.
Розшифрування «найцікавіших» висловів, які працівниця консульства озвучила на співбесідах, подаємо нижче:
Нагурська: «… Я надам вам Карту Поляка, однак ви повинні пам’ятати… Я не кажу, що потрібно ходити і усім розповідати, але знати, що злочин проти поляків у Гуті Пеняцькій вчинили українці. (…) Хочу, щоб ви це знали…»
Нагурська (розповідає про Гуту Пеняцьку, що повинні знати про події, які там відбулися, бо це поряд, поляки пам’ятають і відзначають пам’ятну дату і т.д.): «…для того, щоби знати, що, на жаль, це були особи української національності… Була така страшна трагедія…»
Нагурська (про Гуту Пеняцьку): «Це були не «совєти», впорядкуймо собі історичні факти. Це не для того, аби щось собі думати, а для того, щоб просто знати. Вони були сусідами, сусідам таке притаманно, але очевидно, що це зробили «крайні» націоналісти, а вони складають лише частину українців. Звісно не всі визнавали Бандеру чи були в УПА…»
Нагурська: «… Для нас неприпустимо, щоб хтось мав Карту Поляка і вважав Бандеру та Шухевича героями. Це взаємовиключні речі… Консул не може пропустити такого «браку»…»
Саме цей прецедент зацікавив журналістів «Вголосу». Нам стало цікаво, яким чином можна отримати Карту Поляка у Львові, не маючи жодного стосунку до поляків. Тож ми вирішили пройти деякі етапи отримання цього документу.
Ми знайшли в інтернеті жінку на ім’я Світлана Саган. На її сторінці у Facebook був номер телефону, за яким можуть звертатись усі охочі отримати Карту Поляка. Нижче наводимо стенограму розмови:
Журналіст (Ж): «Доброго дня, я телефоную вам із приводу Карти Поляка. Я сам українець, але хочу отримати польське громадянство і виїхати туди».
Світлана (С): «Доброго дня, а які документи у вас є? У вас є польське коріння?»
Ж: «Мені здається, що немає».
С: «Якщо вам треба дослідити це питання, то ми таке робимо. Нам піднімати архіви чи ви хочете це робити без польського коріння?»
Ж: «А це взагалі можливо?»
С: «Можливо, якщо ви відповідаєте певним критеріям. Ви польську мову знаєте?».
Ж. «Я зараз її вчу».
С: «Скільки вам років?»
Ж: «30 років».
С: «В якій області проживаєте?»
Ж: «У Львівській».
С: «Де ви працюєте?»
Ж: «Працюю офіціантом».
С: «Вам для чого Карта Поляка? Поїхати на роботу?»
Ж: «І на роботу, але я б хотів потім залишитися у Польщі».
С: «Довідка від громадських організацій, більше нічого вам не підходить. Якщо ви підете на довідку, ми будемо вас оформляти і заодно пошукаємо ваші коріння до діда і бабці. Це коштує півтори тисячі євро, ви готові?»
Ж: «Так».
С: «Тоді абсолютно немає проблем. Ви оплачуєте нам 300 євро і ми направляємо вас у польську організацію, яка видасть вам відповідні документи, з якими ви підете до консула на отримання Карти Поляка. Решту суми виплачуєте на рахунки цієї польської організації. Там вам скажуть, як платити, скільки і куди».
Ж: «І вони мені допоможуть знайти польське коріння?
С: «Ні, коріння ваше шукаємо ми. А вони вам видадуть довідку про те, що ви у них вже є, що сплатили членські внески. Це організація, у статуті якої прописано, що вона має право брати благодійників і меценатів. Ви сплачуєте ці внески на розвиток польської організації, до якої ви будете записані.
Як себе вести в консула, які питання він може ставити – це все ми все готуємо. Люди, якщо не мають польського коріння, без проблем отримують Карту Поляка через такі організації. Нам, звісно, треба написати, що ви походите із далекого польського роду, так краще, тому ми будемо їх шукати, але поки у вас такого варіанту немає. Вам треба бути в організації».
Ж: «Тобто зараз я вам маю скинути свою електронну пошту, що ви мені туди надсилаєте?
С: «Номер рахунку, на який переказати гроші».
Ж: «Що далі я маю робити?»
С: «Далі я вам даю польську організацію, яка буде вами займатися і видавати потрібні документи. Ви контактуєте з ними і зі мною. Я вам надішлю багато інформації, щоб ви її перечитали, щоб бачили,як все відбувається і що треба писати».
Ж: «А якщо раптом виявиться, що у мене немає польського коріння?»
С: «То нічого, ми будемо стверджувати, що вони є. Були такі часи, що документи були втрачені. Ви і так йдете по організації, а не по корінні, але в описі буде вказано, що якийсь дід чи прабаба були поляками. Буде написана така ваша характеристика, що людина походить із польського роду, але документи втрачені. Проте ви не йдете по тих документах, а по польській організації».
Ж: «Тоді та польська організація, на рахунок якої я зроблю внесок, мені допоможе отримати Карту Поляка?»
С: «Це і ми помагаємо, і організація. У нас є багато аудіозаписів людей, які вийшли з консульства і ми відразу в них питаємо, який консул був, що він питав і всі позитивні результати у нас є. Це різні консульства: харківське, одеське, львівське. Ми щодня за цим слідкуємо. Нам не цікаво, щоб ви не отримали цю карту, а навпаки».
Ж: «А можете мене зараз зорієнтувати, що саме може консул у мене питати?»
С: «Ні, будуть гроші, тоді будемо готуватись».
Прослухати повний запис розмови журналіста “Вголосу” зі Світланою Саган, а також записи її спілкування з іншими “клієнтами” можна за посиланням.
Пізніше на пошту журналіста прийшла анкета, заповнивши яку мав розпочатись пошук польського коріння. У ній треба було вказати повне ім’я людини, яка хоче отримати Карту Поляка, її адресу та контакти. Також треба заповнити поля про людину, яка може бути польським предком. Крім того, прийшли і реквізити (номер банківських карт) для здійснення оплати.
Також пані Саган відмовилась зустрітись або вказати адресу свого офісу, зазначивши, що «все нормально робиться по телефону і такої потреби немає». Тобто, побачитись із нею звичайному клієнту неможливо, усі вказівки даються по телефону і за допомогою електронної пошти або різного роду месенджерів.
Наступний етап отримання Карти Поляка – оплата усіх «послуг», які надають громадські організації, пані Саган і їй подібні «бізнесмени». Тут слід зауважити цікаву річ: усі ці «сплати» є офіційними, адже у статутах таких організацій передбачено добровільні фінансові внески від членів ГО. Після того, як український громадянин все оплачує, розпочинається навчання, на якому розповідають, що, як і коли треба говорити у розмові з консулом.
Далі з усіма «липовими» довідками і необхідними документами людина іде до Голови Федерації польських організацій у Львові Емілії Хмельової. Фактично, саме Хмельова вирішує, чи піде особа, яка хоче отримати Карту Поляка, на співбесіду до консульства. Вона перевіряє усі «паперові» аспекти і дає «добро» або відмову. Наскільки довідки, які затверджує Хмельова, і вся «легенда» людини є правдивою – питання риторичне.
Після того відбувається «тренінг» перед співбесідою із консулом. Часто таку розмову проводить вже відома нам Ірена Нагурська. Тут наше коло і замкнулось. Це, можна сказати, фінішна пряма: після неї людина йде до консула, проходить співбесіду і отримує Карту Поляка.
Тож, як ми переконались, для недобросовісних «працівників» можливо все. Для них усі перешкоди стають умовностями, які можна просто обійти, якщо клієнт готовий викласти півтори тисячі євро. Це, зауважу, майже 26 прожиткових мінімумів країни, яка вважається однією із найбідніших у Європі.
А подальші етапи отримання Карти Поляка, як ми бачимо, передбачають і зовсім антиукраїнську позицію. Бандера – не герой, Гута Пеняцька – справа рук українських націоналістів. Саме такою, на думку Ірени Нагурської, повинна бути думка кожного українця, який хоче отримати Карту Поляка.
Роман Гурський, «Вголос»
