Цей етап розпочався відразу після місцевих виборів, які відбулись наприкінці 2015 року, з підписання політичної угоди між фракціями кількох партій – переможців виборів, що передбачала узгодження своїх дій та спільне керівництво Львівщиною, поділивши для цього керівні посади у Львівському парламенті.

Головними елементами, з яких тоді утворилась обласна коаліція, були партії, які на той момент вже активно співпрацювали між собою в парламенті – Блок Петра Порошенка та партія львівського мера «Самопоміч». Відповідно, саме ці дві партії отримали найбільші преференції під час розподілу керівних стільців.

Обласні «розклади»

Таким чином, головою облради став обраний за списками БПП Олександр Ганущин, а його першим заступником – представниця «Самопомочі» Парасковія Дворянин. Аналогічно, і при визначені керівників постійних депутатських комісій, саме ці дві партії отримали більшість керівних посад – фракція БПП, яка налічує 20 депутатів, очолила одразу 4 комісії, а «Самопоміч», маючи 14 членів фракції, отримала 3 посади керівників комісій.

Уже тоді скептики прогнозували нестійкість подібної політичної конструкції. Адже на чолі обидвох партій стоять політики, які за всіма прогнозами мають стати опонентами на майбутніх президентських виборах. І, поки дві фракції були в одній коаліції в парламенті – партійці зберігали добру міну.

Але, як тільки у лютому 2016 року, (очевидно повіривши у прогнози про швидкі перевибори до парламенту) Садовий оголосив свою фракцію опозиційною до владної коаліції, атмосфера співпраці між БПП і «Самопоміччю» випарувалась. Не стала винятком і Львівщина. І скептики-експерти перетворились на пророків-реалістів.

Запеклі друзі

З одного боку, «Самопоміч» на Львівщині мусіла співіснувати з БПП, оскільки не хотіла втрачати важелі управління областю, з іншого – критикуючи дії президентської команди, послідовникам Садового було важко втриматись від того, щоб оминути конфліктів з її представниками на Львівщині.

Додаткове напруження створювалося також і через те, що користуючись перевагами перебування при владі – впливом на прийняття рішень, організаційним забезпеченням, публічною трибуною – «Самопоміч» в облраді поводила себе, як радикально опозиційна фракція, перевершуючи у своїй риториці навіть «Свободу» (яка після перебування у якості реальної влади на обласному рівні у попередній каденції, зрозуміла, що їй там не місце і повернулась у свою улюблену позицію – глуху опозицію).

Очевидно, що однією з причин зростання градусу конфлікту між партіями Садового і Порошенка на Львівщині, стала особа Параскевії Дворянин, яка фактично стала уособленням «Самопомочі» в облраді. Вона перенесла свій досвід рупора «Самопомочі» та журналіста сімейного телеканалу львівського мера в облраду. Тому більшість її зусиль у якості першого заступника була спрямована на рекламу партії і себе особисто, а не на виконання безпосередніх службових обов’язків.

З іншого боку, коли після Грибовицької трагедії Садовому була потрібна підтримка «Самопомочі» в облраді, його фракція взагалі не проявила жодної ініціативи.

Загалом майже півторарічна співпраця БПП і «Самопомочі» йшла туго і важко. Можна пригадати кілька випадків, коли партійці Садового ігнорували важливі голосування (наприклад бюджет на 2017 рік, програма ремонту доріг, положення про конкурсний спосіб призначення на посади) і демонстративно покидали сесійну залу.

І взагалі, дуже часто із вуст представників «Самопомочі» можна було почути про свою богообраність і особливість в обласній раді. Не стала виключенням і заява, яку розповсюдили представники «Самопомочі» вчора, 3 квітня, щодо тиску на Параскевію Дворянин.

Ця заява починається із дуже промовистої фрази, яка характеризує усю самозакоханість її представників: «В Україні працює політична сила, яка єднає людей навколо правди і піднімає довіру українців до влади. Через принциповість нашої фракції та небажання інших відходити від корупційних схем, «Самопоміч» відчуває тиск та політичні переслідування». Коментарі тут зайві. Розвал «правлячої коаліції» в облраді буде офіційно оформлений завтра, 5 квітня.

Розвал коаліції

За великим рахунком, розвал діючої «коаліції» та формування нової, були лише питанням часу. За час від початку своєї каденції обласна рада навчилась працювати, без голосів «принципової» «Самопомочі». Звичайно, найважче довелося голові облради Олександру Ганущину, адже за відсутності взаєморозуміння з партією, яка мала стати першим союзником, він, маючи найбільшу фракцію, фактично опинився у меншості з сильно фрагментованою радою, де існують 9 фракцій, 8 з яких на загальноукраїнському рівні перебувають в опозиції до Порошенка.

Ганущину довелося знаходити інших «союзників» і, в принципі, йому це вдалося. І останнім акордом у цій справі, очевидно, стане заміна його першого заступника. Тому навіть не так важливо, хто стане цим заступником, важливо, що такий крок юридично зафіксує те, що давно відбулося, як факт – БПП і «Самопоміч» остаточно перестали бути партнерами на регіональному рівні.

І тут зовсім не йдеться, про якийсь тиск на «Самопоміч», чи її найяскравішу представницю – Парасковію Дворянин. Просто, як сказала на одному з пленарних засідань поки що ще голова фракції «Самопомочі» Інна Свистун, потрібно «або хрестик зняти, або труси вдягнути».

Але, хто ж все таки займе місце праворуч Ганущина? Тут варіантів фактично немає і таємниці теж не відкрию. Крісло в обласній раді між Ганущиним і Синюткою займе Володимир Гірняк, якому вже набридло бути крайнім лівим і який, відверто кажучи, дещо ніяково себе почував у ролі «другого зама».

Єдиним дискусійним питанням залишається те, хто ж займе це крайнє ліве крісло в президії облради? Тут варіантів озвучується багато. Але, особисто для мене, найімовірнішим виглядає такий розвиток подій, за яким місце Гірняка займе голова однієї з трьох найменших фракцій Львівської обласної ради. А от, хто це буде – представник Народного руху, радикалів Ляшка чи «Народного контролю», побачимо вже завтра. Особисто я ставлю на останнього.

Дмитро ПОСИПАНКО, Дивись.інфо