Юрій Квятківський працює обласним прокурором Львівщини з червня 2016 року, але на час його роботи припали резонансні розслідування Грибовицької трагедії, замаху на бізнесмена Копитка, численних земельних та лісових афер, а також обшуки у міській раді та гучні затримання чиновників. Новий, прокурор відразу показав, що тихо відсиджуватись на посаді не збирається і після буремної Луганщини (де до цього очолював прокуратуру) взявся наводити лад вже на Львівщині.
Про те, чи виходить розслідувати гучні справи, як просувається реформа прокуратури і чи тиснуть місцеві еліти на правоохоронців, Юрій Квятківський розповів в ексклюзивному інтерв`ю ІА Дивись.info.
Обласний прокурор запрошує нас у свій просторий кабінет, енергійно вітається й пропонує влаштуватись за столом для нарад. Юрій Квятківський приносить із собою грубий стос паперів із якимись таблицями. Вказує на нього й зауважує, що до розмови готувався.
Не очікуючи на жодні запитання починає розповідати сам, час від часу гортаючи папери зі стосу і заглядаючи в численні таблиці.
— Я взяв списки тих, хто виявив бажання працювати на керівних посадах в місцевих прокуратурах. На сьогодні Львівська область має 10 місцевих прокуратур, з яких 5 не мають очільників. Деякі керівники самі звільнились, когось ми звільнили за їхні прорахунки в роботі. Але маємо констатувати, що на цей обсяг роботи на цю зарплату не хочуть йти ні молоді люди, ні люди з досвідом. Дивіться, от списки тих, хто виявив бажання взяти участь у конкурсі, – продовжує прокурор, демонструючи таблиці із результатами тестування кандидатів, оцінкою їхніх організаційних та інших здібностей. Втім, по кожному конкурсу – лише троє-п’ятеро учасників.
— Дивіться, Перша місцева прокуратура – це центр нашого міста, і вона у себе включає три прокуратури. І от сюди на посаду керівника є лише чотири кандидати.
— Це ж дуже мало…
— Дуже мало! Зовсім немає конкурсу! Коли минулого року проходив конкурс, то там для етапу тестування відбирали лише 16 кращих! А сьогодні є лише чотири бажаючі: один працівник прокуратури і три зовнішніх кандидати (мова йде про юристів, які раніше ніколи не працювали в органах прокуратури, це є одним із елементів реформування системи, – ред.).
— Чому так суттєво змінилася статистика за рік?
— Дуже велике навантаження на керівників і дуже низька заробітна плата – це два основних чинники, чому так сталося. У Львівській області є 10 місцевих прокуратур, відповідно, є 10 керівників, 10 перших заступників і ще у кожного по два заступника. І у нас на всі ці керівні посади пройшов лише один зовнішній кандидат, який зайшов на посаду по конкурсному рейтингу, він був у Стрийській місцевій прокуратурі. Він пропрацював 7 місяців, «подякував» нам за мізерну заробітну плату при такому навантаженні, при таких вимогах і ненормованою роботою.
— У нинішніх конкурсах минув етап тестування, можна вже говорити про те, чи гідно показують себе кандидати, чи високі результати мають?
— Ні, невисокі. Працівники прокуратури, переважно, показують набагато вищий рівень, ніж зовнішні кандидати. Якщо людина не працювала в органах прокуратури, то їй дуже важко. Заступником бути ще можна, але, якщо вона йде на керівника прокуратури, то це дуже багато роботи. Наприклад, Радехівська прокуратура включає в себе чотири райони, і треба організувати роботу усіх цих працівників, а зарплати дуже маленькі. До прикладу, у працівника НАБУ, який має 4-5 кримінальних проваджень, заробітна плата складає 60 тисяч гривень, а у прокурора – 5-6 тисяч гривень при навантаженні у 200 кримінальних проваджень.
Просто немає слідчих у Бориславі, туди доводиться відряджати фахівців з Трускавця чи з Дрогобича, але залишився в штаті один слідчий. У наших процесуальних керівників є десь по 240-260 проваджень, і кількість цих проваджень лише збільшується. Збільшується через те, що є нетяжкі злочини, є злочини приватного звинувачення (наприклад, легкі тілесні ушкодження), ми рахуємо, що їх треба було віднести назад, у ту категорію, коли, якщо є тілесні ушкодження, людина звертається відразу в суд і там вирішує справу. Там немає, що розслідувати, тому не потрібно завантажувати цим слідчі підрозділи.
— А військова прокуратура вас «розвантажує»? Бо останнім часом часто лунає, що затримання військова прокуратура провела, або обшуки…
— Є таке. Вони працюють по своєму напрямку, у нас є багато об’єктів, які мають відношення до військових. Так сталось, що військові частини знаходились у центрі міста. Наприклад, раніше на вулиці Довбуша була військова частина, а зараз на цій ділянці проблемне будівництво. Там наче міська рада все виділила, але землі належали військовій частині. Відповідно, ділянка хоч і в межах міста, й дозвіл давала міська рада, але нагляд здійснює військова прокуратура, бо то земля частини. І це нормально, прокурор визначає підслідність за військовою прокуратурою так само, як іноді за нами визначають підслідність в інших регіонах.
— Тобто, розподіл йде безпосередньо від Генеральної прокуратури?
— Так, і від Кримінально-процесуального кодексу, де розписано, які злочини веде цивільна прокуратура, які військова. Але є злочини, які переплітаються між собою, наприклад, є незаконне відчуження земельної ділянки, ми говоримо про якусь умовну ділянку, що належала військовим, але до цього відчуження причетні депутати чи керівництво якоїсь там ради. І факт заволодіння ділянкою реєструє військова прокуратура. І займається розслідуванням, і виходить на розкрадання, на хабарі, і тоді виникають питання – чому там військова прокуратура? А тому що вони раніше зареєстрували це провадження і його ведуть. І вони вже подають матеріали Генпрокурору і питають, чи вони мусять далі вести розслідування, чи передавати матеріали на область, а Генеральний прокурор визначає підслідність.
У нас багато справ переплітається. Наприклад, про ліси, адже ми маємо справу із військовим лісгоспом, який належить адміністративно до Івано-Франківської області, а географічно розташовується у Львівській. І ми на зустрічі із Генпрокурором та паном Синюком, керівником військової прокуратури Західного регіону, піднімали це питання. Але давайте повернемось до рейтингового списку, я ще хотів показати дещо.
Юрій Квятківський демонструє таблиці з оцінками кандидатів на кожну із вакантних посад, зачитує кількість претендентів, пояснює власні позначки та кількість зовнішніх кандидатів. Результати тесту – у середньому 85-90 балів з сотні у прокурорів, і зовнішні кандидати дійсно переважно відстають за цими оцінками. Втім, у сусідніх колонках є оцінки за організаційними, моральними й психологічними якостями. У зовнішніх кандидатів вони нерідко вищі, аніж у прокурорів зі стажем. Квятківський гортає список до кінця, пояснюючи ситуацію по кожній позиції, по кожному конкурсу на очільника та заступників.
— Ці зміни, які дозволяють бути керівниками без відповідного прокурорського досвіду… як Ви їх оцінюєте?
— Це є грамотні люди, досвідчені в певній сфері, але організація роботи має певні прорахунки. Є такі зовнішні кандидати, які понабирали по сто балів зі ста! А потім приходять на роботу і мають займатись не лише конкретними справами, але й ще брати на себе організаційні питання, «факультатив», тобто, це робота понаднормово.
Наприклад, у нас є губернатор, який запровадив виїзні прийоми громадян, коли він вирушає в район, бере з собою начальника СБУ, начальника поліції, прокурора області, і проводить слухання громади. Звітуються начальники поліції, прокурор місцевої прокуратури, області… І це триває до 8-9 години вечора і повертаєшся додому о 10-11й годині. І ясно, що ніхто за це не доплачує. І я це називаю «факультатив». І ми до цього готові, а зовнішні кандидати – не завжди.
Зараз відбувається етап співбесід керівників місцевих прокуратур, це останній етап і цього тижня вони їдуть на Київ на співбесіди і тоді вже будуть пропозиції, кого призначати. Тому хочеться, щоб до кінця року у нас всі місцеві прокуратури мали керівників.
— Ви це зараховуєте в один зі своїх здобутків?
— Ні, це недопрацювання, бо немає зовнішніх кандидатів. Це наше недопрацювання, ваше недопрацювання, громадських організацій… Досвідчені юристи, адвокати не хочуть йти на ці посади.
— Можливо, немає довіри до системи?
— Як немає? У нас вироки, які набрали законної сили, є результати, адмінпротоколи про корупцію… Львівська область посідає четверте місце по виявленню адміністративної корупції і перше місце по розглянутих протоколах. Якщо у нас за 11 місяців 256 протоколів, то 200 уже розглянуто! Бо ж є області, де складено 300, а розглянуто тільки 50! А у нас люди понесли покарання і це в основному сільські голови, голови місцевих рад і депутати. Із усіх протоколів 153 протоколи – це депутати сільських і міських рад. Яке основне питання? Це питання земельних відносин. Коли депутати приймають рішення про виділення земельної ділянки близьким родичам, коли є конфлікт інтересів, а вони про це не говорять. Втім, ми сьогодні приділяємо більше уваги тим головам сільських і міських рад, які нараховують собі велику премію. По нашій, Львівській міській раді, ви знаєте, який відсоток премії отримують чиновники.
— По Львівській міській раді ви теж розслідуєте?
— Ні, бо тут депутати за це голосували. А по області є таке, що не проводять засідання ради, а голова просто призначає собі премії. Я починав цим займатись ще на Луганщині і вже є перші вироки, коли голів рад притягають до відповідальності за розкрадання бюджетних коштів.
— Влітку був період, коли тривали обшуки щодо незаконних рубок лісу, у вересні було звітування перед громадою щодо порушених проваджень. На якому етапі тепер ці провадження? Вони доведені до судових розглядів?
— Всі правоохоронні органи разом зареєстрували більше 500 заяв про злочини у лісовій сфері. Це за 11 місяців цього року. І внесли у реєстр 325 проваджень, а за весь минулий рік було скеровано до суду 36 справ. А в цьому році ми за 11 місяців маємо вже 61 кримінальне провадження, скероване до суду. Тобто, це вдвічі більше, ніж минулоріч і ми маємо ще цілий місяць, за який 5-6 проваджень передамо в суд.
Підуть до суду провадження по Пагутяку, який у нас по Дрогобичу (Ігор Пагутяк – лісничий Гаївського лісництва, якого підозрюють в організації рубок лісу, – ред.), там на нього активісти жалілися, що він займався розкраданнями, він був у розшуку певний час і зараз ми закінчуємо розслідування. Тобто, ми так думаємо, що на кінець року вийдемо на 65 справ у суді, це майже вдвічі більше, ніж минулого року. В чому наше досягнення? З липня місяця ми почали проводити обшуки. До липня обшук у лісництві, у лісника, у майстра лісу, був виключенням. А після того, як мною була проведена координаційна нарада з усіма правоохоронними органами, де одним із питань було розкрадання лісу, ми почали системну роботу.
Минулого року до суду було скеровано два майстри лісу. А в цьому скерували в суд справи проти 14 керівників. Це лісники, майстри ліку, і з них чотири керівники лісгоспів.
— Чи є перші вироки у цих справах?
— Так, є вироки по цьогорічних і минулорічних справах. Санкція статті, звісно, невелика. Але там, де є розкрадання, то там є реальне позбавлення волі. За цей рік є вже такі прецеденти. Розглядалось кримінальне провадження по Жовкві, і районний суд прийняв рішення по справі колишнього бухгалтера Буського лісгоспу, і призначив покарання у 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Є умовні терміни, є терміни на два роки з відстрочкою на один… І про реальні вироки уже йдеться. Але там, де йде халатність (лісничому вигідніше йти по «халатності» і тому вони несвоєчасно повідомляють, вступають у змову), то в цьому є недопрацювання.
Ми намагались вирішити справу з іншої сторони – звертались з пропозицією до Генпрокурора, щоб діяльність усіх лісопилорам, лісопереробних підприємств зробити ліцензованою. Для чого? Аби ми могли заходити з перевірками на ці підприємства без дозволу, бо ліцензовані види діяльності передбачають перевірки. Адже у нас не знають кількість незаконних пилорам і не можуть їх порахувати. Це треба проводити через Верховну Раду, зробити переробку деревини ліцензованою діяльністю, хай ліцензія буде навіть безкоштовна, але це змусить усіх зареєструватись, їх можна було би обліковувати. Поки що нам відмовили, сказали, що це є додаткове навантаження на бізнес. Але іншого немає шляху, крім як запровадити патент чи ліцензії, ми без цього не зіб’єм накал. В інших регіонах це може виглядати несуттєво, але для нашого регіону – суттєво.
— Якщо ми говоримо про те, що було зареєстровано понад 500 звернень, і 61 справа доведена до суду, чи не здається Вам, що відсоток все ж не надто значний? Що заважає розслідувати справи за місяць-два, бо ж уже пройшло півроку з обшуків? Можливо, на вас хтось чинить тиск?
— Там, де встановлені особи, там проблем немає. А там, де лише зареєстрований факт вирубки, і не встановлено, хто це зробив, то там важче. Мало встановлюється осіб за цими фактами, але якщо у справі вже є встановлені особи, то всі справи йдуть до суду. Тиск ні на кого не чиниться. Я, як прокурор області, вніс подання на звільнення від посади керівника «Галсільлісу», і він написав заяву і має обласна рада оголосити конкурс на нового керівника. І так само я написав листа на міністра екології щодо нашого керівника Держлісгоспу (Анатолія Дейнеки, – ред.) по тих фактах, які ми маємо, де розписав, що керівник Держлісгоспу області не проконтролював, не забезпечив і в нього начальник відділу займався легалізацією деревини, де було виписано 200 сертифікатів на деревину сумнівного походження, і що ця справа скерована до суду. На міністра написав місяці три тому, але відповіді досі не отримав, бо ми скеровуємо такі листи через Генерального прокурора.
— Давайте поговоримо про розслідування обставин Грибовицької трагедії. На якому етапі воно перебуває?
— Перший етап розслідування ми завершили. Ми зібрали 200 томів по цьому провадженню, було непросто збирати матеріал по крупинках, були нарікання у нашу сторону. Пам’ятаєте, мене призначили 16 червня, і я в перший тиждень зібрав нараду і звернувся до своїх заступників, начальників відділу, нацполіції і сказав: ми йдемо до всіх депутатів Жовківської районної ради, Грибовицької ради і звертаємось до людей, адже виявилось у ході допитів, що деякі депутати вже провели дослідження щодо забруднення повітря, води… І до нас так поставились, мовляв, прокуратура «пресує» депутатів і шукає винних. Та не шукали ми винних, ми зверталися по допомогу!
І деякі дійсно нам надали ті свої дослідження, які частково лягли в основу висновків по експертизах. Ми зібрали ці 200 томів, закінчили розслідування, оголосили про підозру тим, хто відповідав за полігон – директору полігону, директору підприємства комунального, і його заступнику. І на сьогодні керівник «Збиранки» і його заступник отримали обвинувальні акти на руки. Керівник полігону в лікарні, повинен був сьогодні вийти і отримати акт, і ми завтра це все заносимо в суд, всі 200 томів. І, думаю, до кінця року суд призначить перше слухання.
— Питання щодо Юрія Гольця. Багатьох здивувало тоді, що суд випустив його під зобов’язання. Чому прокурори не намагались протидіяти такому рішенню? Чи ви намагались оскаржити його?
— По «Збиранці» ми розібралися. Наступний етап – департамент комунального господарства, управління якого очолював Голець. Ми тільки оголосили підозру і мали ще два місяці на розслідування і виявлення інших злочинів, бо у нас триває ще чотири експертизи. По тому самому підпалу, як каже Андрій Іванович. Ми призначили експертизу і чекаємо результатів – чи там було самовозгоряння, чи там був підпал. У нас є експертиза по тому, як мали діяти працівники МНС, чи повинні вони були залишатись на місці, чим повинні були гасити вогонь, експертиза все покаже. Ми довго чекали, але в МНС нам надали документи і ми завезли їх на експертизу в Харків, в інститут, який вивчає ці матеріали. Результатів ми очікуємо в кінці першого кварталу наступного року.
Але наразі на полігоні є загроза повторного зсуву. І Голець – та людина, яка розробила технічні умови по укріпленню схилів. І як би ми цю людину залишили вдома? Хто б займався укріпленням звалища? Ми пішли від того, що не вивчили до кінця його злочинну діяльність. Ми встановили, що є в його діях халатність, але це тільки початок розслідування. І от з того дня, як ми оголосили підозру, ми досліджуємо його діяльність, проводимо експертизи, в ході обшуку вилучена їхня переписка, де встановлено, що комунальне підприємство зверталося до управління по виділення техніки…
І Голець розробив заходи по укріпленню схилу, аби сміття не зсунулось в озера. І він повинен був організувати всю цю роботу, організувати це укріплення…
— Але, дивіться, йому інкримінували халатність при виконанні обов’язків, і потім його відпустили для подальшого виконання службових обов’язків…
— З нього не зняли відповідальність, йому обрали міру запобіжного заходу таку, щоб він і далі ходив на роботу…
— …яку раніше виконував халатно?
— Вони мали раніше розробити ці умови, аби не зсунулись схили. А зараз, коли сталась біда, вони розробили ці технічні умови укріплення полігону і вони повинні були це зробити восени, до снігів, аби не було нового обвалу. Представте, зараз ми забрали б Гольця, залишили б під домашнім арештом, а там ніхто не займався би укріпленням. А потім міська рада сказала би: прокуратура навмисно залишила його під вартою, щоб він не забезпечив ці роботи… Тому ми пішли на часткове упередження, аби нас ніхто не звинуватив у тому, що ми залишили його під арештом, а навпаки зробили так, щоб міська рада довела громаді і людям, що вони вжили якихось заходів. Але він скоїв новий злочин.
— Чи вплине на цю справу з Грибовичами, те, що він скоїв новий злочин? Зрештою, він же уже вийшов під заставу…
— Так, внесли два мільйони, але закон нам дозволяє вносити заставу. Звичайно, це все повпливає на обрання йому покарання, потягне за собою певні наслідки.
— Ви сказали зараз дуже цікаву річ щодо того, що прокуратура пішла на такий крок, аби потім міська рада не звинуватила вас у тому, що проблема не вирішується. Чи Ви не вважаєте, що це певний тиск на Вас, вашу роботу з боку міської ради? Бо, якщо Ви звертаєте увагу на те, що скаже, або що вчинить ЛМР…
— Ми схиляємо їх до того, що вони повинні працювати і виконувати те, що їм належить. Що на сьогодні стоїть у обов’язках Гольця? Координація діяльності між департаментом і ЛКП «Збиранка». Так, ми не говоримо за керівництво міської ради, перед яким стоїть загальна організація, але прокуратура області не залишає цю роботу!
Ми звертаємось до суду, де хочемо визнати бездіяльність Львівської міської ради. Якщо ми визнаємо бездіяльність міської ради, то інший етап може бути – інші керівники, за виключенням уже Гольця. Ми звернулися до суду, суд нам відмовив. Він зобов’язав, щоб міська рада займалась укріпленням схилів, а стосовно бездіяльності відмовив нам. Ми звернулися до апеляції. Якщо був би тиск, прокуратура б ніколи не звернулася б із питанням у суд визнати бездіяльність міської ради. А ми далі звертаємось в Апеляційний суд і будемо відстоювати свою точку зору так, як ми вбачаємо, що була бездіяльність, в тому числі в питанні закриття полігону. Ми про це все пам’ятаємо.
— У Ваших поданнях до суду йдеться про міського голову?
— Ми говоримо про міську раду як орган. Але ж там розписано, що міський голова відповідає за все, але там є й заступники, хто за який напрямок відповідає. І є заступник, який координує ці процеси, і от до нього можуть бути питання, якщо буде визнана бездіяльність.
— Наскільки Генеральна прокуратура слідкує за цим розслідуванням? Можливо, втручається?..
— Вона не втручається, але здійснює контроль за певною категорією проваджень, які є резонансними. Ми надаємо інформацію, що робиться із розслідуваннями по «Збиранці».
— Ви до цього працювали на Луганщині, в Києві. Чи відчуваєте якусь підвищену цікавість ГПУ до Львівської області?
— Не можна порівнювати регіони, бо по кожному регіону ГПУ має свій напрямок, де, наприклад, переважає та чи інша категорія злочинності. Тут дуже активні громадські організації, на Луганщині немає такої активності.
Там, наприклад, більшість злочинів – це ті, що стосуються сепаратизму, проведення незаконного референдуму і так далі. І, відповідно, ця категорія стоїть на контролі в Генеральної прокуратури. На Київщині більше земельних афер, тому інша категорія злочинів на контролі. З того, що на контролі по Львівщині, можна порахувати на пальцях. Сміттєзвалище – одне з таких розслідувань, ліси, вугільна промисловість. Ми зараз встановлюємо, кому належала шахта (мова йде про ПАТ «Львівська вугільна компанія», – ред.), що Королевська свого часу її приватизувала, а зараз ми звернулись з позовом до суду і відкручуємо назад цю плівку, є позитивні рішення судів, є вже питання до Фонду держмайна, і скоро ми повернемо це об’єднання у власність держави.
— Чому так сталось, що останні обшуки через Індустріальний парк у Рясному проводились у міській раді силами Генеральної прокуратури?
— Є перелік проваджень, які Генпрокурор чи заступник генпрокурора визначає як важливі, пріоритетні, резонансні – і їх розслідує центральний апарат. До ГПУ надійшло багато звернень по Рясне-Руській, там де 23 га землі. І ГПУ витребувала у нас в серпні місяці це кримінальне провадження. Вони вивчили його і прийняли рішення, що залишать його за собою. Ми надаємо невелику допомогу в координації. Приїздив слідчий, допитував громадян по цих питаннях.
Так само хочу сказати по квартирах. Ми доповіли Генпрокурору, що при розподілі квартир, ще в 2010-20111 рр були порушення по деяких працівниках. І одне із таких порушень, що працівник, який уже мав квартиру, знову подав на отримання, а комісія не зовсім добре перевірила і людина приватизувала це житло. Я звернувся до Генпрокурора: дозвольте, я внесу це кримінальне провадження, але я хочу, щоб його скерували в іншу область чи в інший підрозділ, щоб наші працівники не розслідували по наших працівниках.
— А стосовно тих квартир, щодо яких нещодавно був скандал?
— Це 2005 рік, давня історія. У цьому році жодної квартири прокуратура області від міської ради не отримала. Міська рада виділила нам землю, і на тій ділянці був інвестор, він побудував будинок і по мірі здачі будинку передавав нам квартири. Іншого механізму отримання квартир у правоохоронних органів немає. Ми шукаємо інвестора і 10% від побудованої площі він передає працівникам прокуратури.
— Судячи із заяв Андрія Садового і Юрія Луценка, між ними є доволі жорстка риторика і йдеться уже про політичну тяганину. Чи не вважаєте Ви, що Ваша структура стала політичним інструментом?
— Ви і ніхто інший не може нас цим докорити. Ми не займаємось політикою, ми займаємось лише тими обов’язками, які на нас покладені Конституцією, Законом «Про прокуратуру» та іншими законодавчими актами. Ми не вв’язуємся у це.
— Чи у вас є сьогодні справи щодо виділення земель учасникам бойових дій. Чи маєте статистику, якісь результати, прецеденти?
— Їх є небагато, близько 5 кримінальних проваджень. Одне скероване до суду, це по Старосамбірському району, де було виділено земельні ділянки і до АТОвців незрозуміло як зайшли 8 осіб, в тому числі родичі депутатів, які приймали рішення. Це провадження вже скероване до суду, але рішення по ньому ще немає. Більшість людей звертаються в цивільному порядку до суду, тобто те право, яке є в людей на даний момент, вони використовують.
— Питання щодо конкурсу та Галини Борейко. Чи можете ви якось пояснити цю ситуацію, щоб розставити усі крапки над «і», яким чином відбулось це призначення?
— Враховувалися ділові і моральні якості при відборі кандидатів на місцеву прокуратуру. Вам також це відомо, що хтось з 11, хтось з 14 місця (було 16 чоловік) став керівником місцевої прокуратури. Це природній шлях, про який ми почали з вами розмову, що не завжди знання дають уміння правильно розставити акценти. Я коли прийшов, призначився сюди на посаду, я подивився по начальниках відділів, по начальниках управлінь, а були питання до одного заступника, до другого і треба було в короткий термін якісно змінити ці позиції, бо за цих людей я ніс відповідальність. Сьогодні я несу відповідальність за тих заступників, яких призначив Генеральний прокурор за моїм поданням.
Я подивився на тих заступників, які були, ми обговорили в колективі, я рішення спочатку не приймав, я радився. Начальник відділу кадрів дала характеристику свою кандидатам зі списку. І для мене показники роботи були на першому місці, хто не рахується зі своїм часом, хто може досягнути більшого ніж є сьогодні. І на час призначення відділ Борейко був кращим по Україні по адміністративній корупції. Вона відповідала за цей напрямок роботи, була начальником відділу розслідування адміністративної корупції, і займала 1 місце в Україні по результатах роботи. Не тільки по складених протоколах, не тільки по розглянутих справах, але й по закритих. Тобто, були хороші результати роботи, я погодив з департаментом її кандидатуру, написав подання і на сьогодні у мене немає зауважень.
Людина з досвідом, вона була прокурором Шевченківського району, непростий район. Напрямок роботи, який вона очолює, вона виконує не гірше за всіх інших заступників. Львівська область займає не останні, не крайні місця в рейтингах.
По деяких ми займаємо перші місця, в деяких входимо у першу п’ятірку. Ми цього року направили 7 організованих груп до суду, це десь 4-те місце в Україні ми займаємо по виявленню та скеруванню до суду організованих груп. По кількості людей, яких ми притягнули до відповідальності (це 25 осіб), ми займаємо 6 місце в Україні. Це конкретні результати, про які ми можемо говорити.
Із нашим досвідом по виявленню злочинів у лісовій сфері ми були першими. Генеральний прокурор приїжджав до нас, збирав західний регіон і тут проводив нараду, ми ділилися досвідом, як ми заходимо, які документи беремо, що в першу чергу робимо. Тут було 8 прокурорів, які представляли Волинь, Закарпаття, Чернівці, Франківськ, Львівську область. Нарада була місяці три тому, після тих обшуків, які дали нам результати.
Генеральний прокурор заохотив деяких працівників за розкриття цього вбивства охоронців при замаху на Копитка. Генпрокурор заохотив двох процесуальних керівників грамотами, подяками, за те, що вони розкрили цей злочин. Не кожен день в Україні розкривається замовний злочин, є затримані, вилучена зброя, вилучені мобільні телефони, і проводяться інші заходи.
— Дмитро Загарія подав заяву про відставку, він залишає Львівщину та переїжджає на роботу у інший регіон. Чи буде в цьому стрес для вашої роботи, оскільки вже очевидна зв’язка Нацполіції та прокуратури за останні кілька місяців. Чи вплине на ефективність вашої роботи зміна керівництва обласної поліції?
— На сьогодні ми зв’язуємо усі правоохоронні органи, ми затримали хабарників з прикордонниками в ДМС (Державна міграційна служба). Ми працюємо з усіма правоохоронними органами, прокуратура виступає координатором в протидіє злочинності. Ми працюємо з прикордонниками, з працівниками СБУ, поліцією, військовою прокуратурою. Є злочин – він документується та буде скерований до суду.
Це чекає кожного з нас, і мене це очікує. Тут немає нічого такого, якщо є наказ керівника – ми усі маємо його виконувати, ми усі приймали присягу.
— Нещодавно ми отримали відповідь від прокуратури щодо того, як розслідується випадок махінацій з системою «Інспектор» на пункті пропуску Мостиська. Чи є якісь нові подробиці?
— Ще не закінчилась службова перевірка, розслідування буде, ми повідомимо. Ми скерували недавно листа на Міністра внутрішніх справ, бо виявилось, що наші митники незаконно допомогли ввезти на територію України через Львівську митницю 10 тис автомобілів. Тобто, людина, громадянин Польщі, їде на машині.
В’їжджає на митний пост і митник бачить, що ця особа везе 17й автомобіль, але він не може того робити. Митник вступає в змову, вносить певні зміни в систему, наприклад, трохи міняє прізвище, машина проїжджає, митник заходить назад у базу, міняє назад прізвище, але не пише про це рапорт. І ми виявили такі факти, отримали повідомлення від центрального апарату митниці, опрацювали і розуміємо, що ці машини залишились в нас. 10 тисяч машин на польській реєстрації. І, наприклад, половина з них залишитись у Львові. Це все збільшує потік, збільшується кількість незаконного транспорту, частина машин – «двійники», це є кримінальний злочин, шахрайство.
Це потягло за собою більшу кількість ДТП. Як те, що було місяць тому, коли 17-річний хлопець купив на заправці автомобіль, не маючи посвідчення водія! І він на цій машині їздить декілька днів, вживає спиртні напої, і скоює ДТП, де загинула дівчина-пасажир 18-ти років. Це вже було крайнім випадком, ми це проаналізували та написали листа на міністра, що тут потрібно провести відпрацювання таких транспортних засобів, щоб виявити такі автомобілі. Кожного дня по області у нас в ДТП гине людина. За 3 місяці у нас загинуло 90 людей по області. Це дуже багато, тому ми звертаємо увагу міністерства на такі процеси.
Валерія ДУБОВА, Дивись.info
