Печерський суд м. Києва засудив трускавецького атовця Ігоря Яворського до чотирьох з половиною років позбавлення волі за дводенне спізнення до військової частини.
Трускавчанин Ігор Яворський пішов на війну добровільно та провів у зоні АТО більше року, в лавах добровольчого батальйону ім. генерала Кульчицького. Згодом став стрілком-гранатометником у військовій частині м. Києва.
“Син час від часу виривався додому, повертався в частину одразу по дзвінку. Але останнього разу він чекав дзвінка, чекав, дивувався, чому йому не дзвонять. Через два дні сам подзвонив до свого командира, питає, чому мене не викликають. А його вже в розшук тоді подали. Але він поїхав сам в частину, наче все було нормально, його ще відправили на схід, в Авдіївку. Ми навіть подумати не могли, що ту справу не закрили і що все може обернутись так серйозно. Лише коли Ігор вернувся з Авдіївки, виявилось, що справа про його невчасну явку в частину передається до суду” – пригадує мама атовця, Леся Яворська.
Справу розглядав столичний Печерський суд і тривала вона близько дев’яти місяців. Ігор не мав на той час жодних адвокатів, які представляли б його інтереси в суді. На той момент ніхто й подумати не міг, що ця справа може мати таке завершення і що після війни в зоні АТО, Ігорю доведеться воювати вже за гратами – за свою свободу.
Від адвокатських послуг Ігоря відмовив сам прокурор, переконавши хлопця в тому, що треба визнати вину та погодитись на скорочену процедуру розгляду справи. Ігор погодився, а прокурор обіцяв клопотати про покарання у вигляді штрафу. Хлопець, який добровільно воював на сході, якого знали та підтримували побратими з батальйону Кульчицького, і подумати не міг, що буде визнаний “дезертиром”.
Однак відсутність адвокатської підтримки зіграла не на руку атовцю. Ігор, свого часу, вже отримував “4 роки умовно” за бійку, тому меншого терміну зараз отримати просто не міг. На цьому наголошує київський адвокат Микола Онищук, який взявся за справу зараз та готує апеляцію.
“Права Ігоря були порушені, так як він не отримав послуг представника в суді, який міг би грамотно захищати його інтереси. Те, що він, через незнання, погодився на пришвидшену процедуру розгляду справи та визнав свою вину, призвело до того, що зараз в нас немає можливості оскаржувати рішення суду в частині вироку. Ми можемо добитись повного скасування рішення, якщо доведемо, що права Ігоря на захист в суді були порушені. Якщо ж цього не вдасться зробити, – єдиний вихід це боротись за “умовний термін” – зазначає адвокат.
Окрім нього, в підтримку хлопця працюють ще двоє юристів, яких підключив депутат Верховної ради від 121 виборчого округу Богдан Матківський.
“Наразі над справою працюють юристи, готують апеляцію. Ми з колегою Андрієм Антонищаком намагаємось тримати цю справу під особистим контролем тут, в Києві. Максимально зусиль треба буде докласти під час розгляду апеляції, щоб підтримати Ігоря та сприяти правильному розгляду справи” – прокоментував ситуацію нашому виданню нардеп Богдан Матківський.
Тим часом трускавецькі атовці вже готуються підтримувати побратима. Кажуть – такого абсурду, який вийшов із Ігорем і очікувати не могли. Тисячі чоловіків усілякими методами “відкошують” від служби, бояться їхати в АТО, ховаються і їх ніхто не чіпає. А людину, яка добровільно пішла на війну та провела там стільки часу, називають дезертиром за дводенне спізнення в частину і дають такий термін.
“Ми цю справу так не залишимо, будемо підтримувати Ігоря усіма можливими способами та доводити абсурдність цього рішення. На апеляційний суд з одного лише Трускавця, якщо треба, поїде цілий вагон в його підтримку” – наголошує знаний в місті атовець, боєць батальйону Кульчицького, Леонід Федевич.
Мама Ігоря досі не відійшла від шоку. Її син поїхав на те останнє засідання суду один, навіть речей ніяких з собою не взяв, – ніхто й подумати не міг, що рішення винесуть так раптово і що воно буде саме таким.
“Він так кричав у залі суду. Це треба було бачити, – згадує мати Ігоря, Леся Яворська, – “За що?” – кричав – “За що?”, коли суд ухвалив йому чотири з половиною роки ( покарання за ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу України (неявка на службу без поважних причин в умовах особливого періоду – авт.). Його забрали прямо з зали суду в наручниках та повезли в Лук’янівське СІЗО. Мене до нього вже не пропустили, коли я привезла передачу та забрала його речі, які він мав з собою в той день”.
Тим не менше, мати вірить, що все стане на свої місця і спільними зусиллями вдасться добитись справедливості. Рідні, друзі та бойові побратими Ігоря підтримують хлопця та відстоюватимуть його свободу усіма можливими способами.
Ніна ФЕДЬКО, Трускавець Online
