Львів – це єдине місто в Європі, в центрі якого був нацистський концтабір для військовополонених Шталаг-328. Йдеться про унікальну пам’ятку світової історії, відомої як Цитадель. Ця оборонна споруда побудована ще за Австро-Угорської імперії (середина ХІХ ст.) за типовим проектом. 30 га землі, скропленої людською кров’ю. Нині тут автостоянка, комерційні заклади та вигулюють собак. Єдине нагадування – дерев’яний хрест.
Нещодавно у пресі з’явилася інформація про намагання продати одну із веж Цитаделі. Гал-інфо вирішило з’ясувати ,кому належать приміщення пам’ятки і чи доцільно взагалі проводити комерцію на кістках невинних жертв нацистського режиму.
Як розповіла начальник управління охорони культурної спадщини Львівської міської ради Лілія Онищенко, єдиного власника приміщення Цитаделі не мають.
«Там є різні власники комплексу. На початку незалежності України всі споруди приватизував завод «Електрон», котрий до того був орендарем. Відтоді вони почали це поступово продавати. У власності «Електрону» залишилася одна вежа, яка сьогодні перебуває в оренді бібліотеки ім. В. Стефаника», - сказала вона.
«Усі вежі, казарми та інші споруди «Електрон» продав. Там дуже багато різних власників. Усі ці будівлі є пам’яткою архітектури. Крім того, весь комплекс є пам’яткою історії, як Шталаг-328. Будинки, які є пам’ятками, їх можна пристосовувати, але після відповідної документації, реставраційного завдання тощо. Власник вежі, наскільки мені відомо, починав з цього і навіть зробив реставраційне завдання, адже хотів там робити ресторан та пізніше, коли почався шум навколо готелю на Цитаделі, власник таки вирішив не ризикувати і тепер очевидно має намір це продати», - сказала Лілія Онищенко.
Цитадель: жодного шансу вижити
Керівник Центру дослідження юдаїки, голова представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього СРСР Мейлах Шейхет в коментарі Гал-інфо звернув увагу на те, що на Цитаделі був концентраційний табір для військовополонених різних національностей, тому пам’ятка є важливою частиною світової історії. Він наголосив, що приватизація відбулася незаконно.
«Там були ув’язненні військовополонені антигітлерівської коаліції, приречені на винищення. У Шталазі застосовувалися найжорстокіші методи до військовополонених. Їх катували, інфікували небезпечними хворобами, тримали голими у «вежі смерті» (нині у цій вежі розміщений готель, -ред). застосовували найжорстокіші засоби приниження людської гідності. Нацисти використовували ув’язнених для того, щоб робити злочини руками самих ув’язнених. Ініціатори злочину у такий спосіб принижували гідність виконавців», - сказав Мейлах Шейхет.
Він наголосив, що комплекс Цитаделі у Львові – це пам’ятка національного значення.
«Раніше, як архітектурний комплекс, Цитадель була пам’яткою місцевого значення. Таких цитадельних комплексів є три: в Будапешті, у Львові і у Лілі (Франція). Я був у Лілі, де нацисти в пакгаузах на залізничній станції облаштували збірний пункт. Там тепер музей, який відображає життя французьких євреїв, їхній побут і старожитності. На відкритті були тисячі відвідувачів, а отже народ не байдужий до пам’яті. Що ми маємо у Львові? А у Львові, де за офіційною статистикою загинуло понад півмільйона євреїв, 20 тис. євреїв загинуло у Шталазі, але ми немаємо нічого», - сказав він.
За його словами, Львів нацисти перетворили на фабрику смерті.
«Львів, який ми так любимо, був перетворений на фабрику смерті. Німецькі нацисти всі знищення робили тут. У західній Європі усі табори були концентраційними і робочими, а от табори нищення були у Східній Європі - це у Польщі та Східній Галичині. І за цих обставин у Львові нема нічого, щоб нагадувало про це. Навіть пересильна тюрма, яку зробили як Музей терору, однобоко відкриває історію, там немає жодного знаку про знищення євреїв. Ми зробили документацію по місцях поховань, але на неї ніхто не звертає увагу. Ми просили упорядкувати поховання на Білогорщі, на Лисиничах, але на сьогодні нічого не опорядковано і нічого не зроблено», - наголосив Мейлах Шейхет.
«Це фактично ще один Аушвіц. Там є покинуті бараки, які потрібно відновити. Саме через скандал із готелем їх не рухали. Приватизація комплексу відбулася незаконно, і Віра Лясковська (екс-депутат Львівької міської ради, - ред.) мала на це документи. Якщо зараз провести розслідування, то повинна відбутись деприватизація, адже це національна пам’ятка, яку банально роздерибанили. Це лягає плямою на український народ, і в наших умовах – це злочин», - переконаний Мейлах Шейхет.
Він зазначив, що на територію Шталагу-328 є багато місць розстрілів і не виключено, що там досі є місця поховань.
«Ще у 2010 році комплексу Цитаделі був наданий статус національної пам’ятки. Вже пройшло сім років і нічого не зроблено», - наголосив Мейлах Шейхет.
Цитадель має стати Українським мілітарним музеєм
За його словами, продаж вежі – це частина глобальної проблеми Цитаделі. За його словами, про Цитадель варто говорити, як про великий і значимий об’єкт, важливий для збереження національної пам’яті, яка стосується не лише України, але цілої Європи.
«На мою думку, це питання збереження культурної та історичної спадщини. Коли влада міста декларує, що Львів культурне місто і відкрите для світу, то хочеться вірити, що це саме так. Але чи насправді так є? Після Революції гідності ми не маємо права жити за подвійними стандартами, лукавити.
Цитадель, за архівними документами, охоплює 30 га площі. Територія є занедбана, запущена і недоглянута. Вона перетворена в предмет комерційного торгу. В першу чергу громадськість та спеціалісти-музейники, культурологи, історики мають реагувати на це однозначно і доволі жорстко», - зазначив Руслан Забілий.
Він нагадав, що Цитадель, як оборонна споруда, була побудована в середині ХІХ ст за типовим проектом ще часів Австро-Угорської імперії і в такому цілісному стані вона збереглася лише у Львові. На території інших країн збереглися лише фрагменти, або ж сама Цитадель (центральні казарми гарнізону), або якась із веж. Цілісно комплекс, у такому практично ідеальному стані, зберігся лише у Львові.
Він наголосив, що Цитадель – це унікальне місце, де сплелись різні історичні події.
«Як приклад, наведу події Листопадового чину 1918 року. Повстання українців, боротьба за створення незалежної держави в ті листопадові дні безпосередньо пов’язані з історією Цитаделі. Як і зрештою, процес створення Української галицької армії і Українсько-польська війна 1918-1919 років мали б бути на цьому місці принаймні не забуті. Це один із фрагментів української мілітарної історії, який потрібно висвітлювати в історії цього об’єкту.
Окрім того, горбиста місцевість сприяє тому, щоб перенести сюди в контексті висвітлення визвольного руху ОУН-УПА 40-50-их рр. збереженні криївки, щоб вони не руйнувалися до решти. Мене ще років п’ять і з повстанської унікальної мілітарної архітектури не буде вже що зберігати. Хіба що тільки залишиться реконструйовувати. Реалізація такого задуму мені не видається фантастичним. В маленькій Литві вже кілька років колеги музеєфікують, активно досліджують і зберігають криївки «лісових братів». Унікальний досвід литовських науковців можемо вивчити та запозичити. Головне – політична воля та державницький підхід до збереження культурного надбання минулого, позиція громадськості, зацікавленість меценатів-патріотів», - сказав Руслан Забілий.
«Звісно, що потрібно говорити не тільки про страждання, але й вклад вояків у перемогу в Другій світовій війні. Я не вважаю, що для того, щоб залишити пам’ять та історію на відкуп, достатньо забрукувати кілька десятків метрів доріжки і поставити дерев’яний хрест, залишивши все заростати бур’янами. Там є стоянки для автомобілів, гаражі і комерція. Це негідне ставлення до цього місця і до історичної пам’яті загалом. Це не локальна пам’ятка, адже вона торкається міжнародного аспекту. Прикро, що досі до кінця не локалізовано і не ознаковано місця захоронення спалених останків військовополонених на території Цитаделі, практичними археологічними методами не перевірено цієї інформації», - зазначив Руслан Забілий.
За його словами, до створення Українського мілітарного музею, до розвитку цього проекту, можна залучати і власників, які придбали приміщення колишнього концтабору.
«Такий проект може бути не лише національним, але й має всі шанси стати міжнародним з огляду на ті події, які там відбувалися. Нагадаю, що крім червоноармійців, там утримувались представники європейських країн: бельгійці, французи, італійці та інші військовополонені, які там загинули», - сказав історик.
Він наголосив, що Львів – це єдине місто в Європі, в центрі якого був нацистський концтабір для військовополонених.
«За різними даними, там утримувалося і загинуло до 200 тис. військовополонених. Тому це місце болю та пам’яті не лише українців, але й представників інших європейських націй, і ми не маємо права ставитися так цинічно до нього», - зазначив дослідник.
Руслан Забілий наголосив, що в архіві СБУ збереглося 700 облікових карток на тих військовополонених, яких опитували, коли розслідували злочини нацистів на території Цитаделі, і більшість цих опитаних – це українці, червоноармійці з центральної та східної України.
У всіх вежах утримували військовополонених. Там не було окремих камер. Їх заганяли у ці вежі, і вони там жили і вмирали. Територія була поділена на сектори. Кожна вежа була огороджена колючим дротом. Вежа, у якій нині є готель, була призначена для утримання комісарів, євреїв, офіцерів. Недаремно вона отримала назву вежі смерті, адже там дійсно цілеспрямовано знищували людей за конкретними ознаками», - сказав Руслан Забілий.
Він також наголосив, не варто забувати і про сучасний гіркий український досвід на Донбасі.
«Зрештою, тут в повній мірі може бути розкрита мілітарна тематика сучасної російсько-української війни. Новітня мілітарна історія українського війська. Наприклад, не задіяні площі Цитаделі дозволяють відповідно організувати оглядові майданчики для військової техніки ЗСУ.
Коли продумати всю логістику, перспективу цього місця, то це також і створення нових робочих місць. Якщо говорити про мілітарний музей, то там мають бути відкриті і виставкові площі для техніки. Вона потребуватиме обслуговування. Все це там можна організувати і надати робочі місця учасникам АТО, які в умовах сучасної війни добре знають цю техніку та є носіями живої історії, можна залучити багатьох спеціалістів, колекціонерів, фанатів української мілітарної історії.
Повторюся, але щоб все це реалізувати має бути політична воля. Однак, напевно, як завжди ініціатива має йти від громадськості. І саме найбільше надіюся на позицію громадян, бо я ще не втратив віру в наших людей», - сказав Руслан Забілий.
Кілька років тому на території Цитаделі проводилися археологічні дослідження. Як розповів Гал-інфо директор львівського НДЦ Рятівна археологічна служба Інституту археології НАН України Олег Осаульчук, під час шурфування археологи не виявили людських останків.
«Ми проводили шурфування кілька років тому на місці господарського двору концентраційного табору (між вежею, де розташоване фондосховище бібліотеки Стефаника, і готелем у «вежі смерті», - ред), там де ймовірно могли бути місця масових поховань. Жодної кісточки чи вуглинки, які б свідчили про захоронення не було виявлено», - сказав він.
За його словами, археологи ознайомлювалися із кримінальною справою 1944 року, а це справа на 6 томів, де було вказано, що рештки людей були вивезені нацистами і спалені в Липненському лісі в процесі ліквідації табору.
Для отримання більш детальної інформації про можливі залишки міць масових поховань людей на території Цитаделі потрібно провести масштабні розкопки території.
