Зовсім мало часу залишилося до чергового «9 травня», а значить до чергових провокацій, інформаційних воєн і звинувачень галичан у посібництві фашистам, нацистам і ледь не самому дияволу.
Підміна понять про ситуацію у Галичині тепер і в ті віддалені роки є настільки вражаючою, що перед тим, як прогнозовано пролунають нові звинувачення у західняків та й українців взагалі, варто нагадати, хто і на чиїй стороні воював.
Автор ніколи не вважав і не вважає якийсь народ кращим чи гіршим, братнім, чи ворожим і ніколи публічно не публічно не принижував чиюсь національну гідність. Не роблю цього і тепер, але, як казав відомий персонаж: «Не корысти ради, а токмо…».
Перехід на сторону противника жорстко засуджувався всіма і у всі часи. Так хто ж найбільше воював на стороні Гітлера?
Щоб уникнути заангажованості користуватимемося даними виключно з російських джерел і приводитимемо їх мовою оригіналу.
Візьмімо декілька джерел: журнал "Посев" № 21, 1948 р. «Загадочная армия генерала Власова»; Альманах "Солдат". «Русские добровольцы вермахта». Артемовский военно-исторический клуб «Ветеран», Церковь Иоанна Богослова, 2000 р. та інші.
Йтиметься про російські частини, які воювали разом з нацистами.
Читаємо:
«Русские части и соединения в рядах вермахта и СС:
1. Батальон Муравьёва;
2. Боевой Союз Русских Националистов (БСРН);
3. Братство Русской Правды;
4. Дивизия «Руссланд»;
5. Добровольческий полк СС “Варяг”;
6. Зеленая армия особого назначения;
7. Казачий Стан;
8. Комитет освобождения народов России (КОНР);
9. Локотская республика;
10. Организация Цеппелин;
11. Республика Зуева;
12. РОНА, командир Каминский, 20000 чел.;
13. РОА Власова;
14. Русский корпус;
15. Русский отряд 9-й армии Вермахта;
16. 15-й казачий кавалерийский корпус СС;
17. 1-я русская национальная бригада СС “Дружина;
18. 29-я гренадерская дивизия СС (1-русская);
19. 30-я гренадерская дивизия СС (2-я русская);
20. ВВС Комитета Освобождения Народов России (КОНР) (ВВС РОА);
21. 1-я дивизия РОА / ВС КОНР (600-пехотная дивизия».
Порівняємо з іншим джерелом:«В 1943 году число добровольцев, служащих в восточных частях, достигло 800 000 чел…» В той же час це ж видання пише, що в дивізію «Галичина» «было отобрано 13 000 человек», при цьому уточнюючи, що: «Украинцы шли служить в дивизию главным образом из-за опасения в противном случае оказаться в числе отправленных в Рейх на работы … Немцы, в свою очередь, тоже не очень доверяли украинцам.»
Порівняйте: 13 000 солдат – українська дивізія і 800 000 (!!!) – російських військ на стороні Гітлера.
Далі ще цікавіше:«14 ноября 1944 года в Праге состоялся учредительный съезд Комитета Освобождения Народов России (КОНР). В армию КОНР началось массовое вступление добровольцев. Только за 20 ноября поступило около 60 000 заявлений. В ноябре число заявлений увеличилось до 300 000, а в декабре – до 1 000 000». Про те, що це були лише російські добровольці читаємо там же: «Хотя Гиммлер настаивал на том, чтобы КОНР стал всероссийской организацией, украинцы, белорусы, грузины и казаки отказались присоединиться к Власову».
І це вже в кінці війни. До речі, багато дискутується, чи чекав Сталін поразки Варшавського повстання, чи ні? Але ніхто не говорить, що під час повстання у Варшаву таки ввійшли росіяни – бригада колишнього радянського капітана, а потім нацистського генерала Камінського.«Бригада Каминского приобрела самую скверную репутацию. Особенно сильно бригада «прославилась» во время подавления Варшавского восстания в 1944 году. Лишь бригада СС «Dirlewanger», укомплектованная преступниками, набранными в немецких тюрьмах и концлагерях, могла соревноваться в жестокости с РОНА.»
Насамкінець про Прагу. Її визволяли росіяни, правда не ті.«Национальный совет Чехословакии решил начать вооруженное восстание, которое началось 5 мая. В тот же день чехи по радио запросили у союзников помощь... Красная Армия остановилась, очевидно, ожидая пока немцы ликвидируют восстание, то есть сделали то же, что и в августе 1944 года во время Варшавского восстания. Не получив помощи от союзников, чехи обратились к генералу Буняченко (командир 600 Infanterie-Division (russ.)) Утром 6 мая дивизия вступила в Прагу и к вечеру очистила город от гитлеровцев».Потім дивізія відійшла в американську зону і тоді вже в Прагу увійшли радянські війська.
А тих, хто воював слід поважати, незалежно від національності. Без крику провокацій та політики, бо полеглим потрібна молитва, а не прапори. Мертві сорому не мають!
