Львів’янці Ользі Погребняк 46 років. Жінка самотужки підіймає на ноги двох синів: 22-річного Олексія та 7-річного Микиту. Ще влітку 2014 року вона відпустила на війну старшого сина. Точніше сказати, Олексій декілька разів говорив матері про те, що хоче піти добровольцем на фронт і одного дня таки дотримався слова, залишивши матері лише невеличку записку.
Як розповідає «Ulvovi.info», спочатку вони час від часу зідзвонювались, розмови були короткими, син запевняв, що все добре. Ніколи хлопець не розповідав матері деталей служби, адже ця інформація могла потрапити до рук ворогів.
Минулого року в серпні мати отримала жахливу звістку – її син загинув під обстрілом. Жінка плакала й до останнього не вірила, а ще більше почала сумніватись, коли тіло її сина не повернули в рідне місто. Усі родичі переконували жінку, що Олексій загинув, але материнське серце відчувало щось. Вона не спала ночами, згадувала сина. Вона намагалась знайти інформацію про сина самотужки, зареєструвалась у різних соціальних мережах, цілими днями переглядала фото мертвих невпізнаних солдатів.
І ось нарешті – в травні з невідомого номеру прийшло повідомлення «Мамо, я живий». Жінка до останнього не вірила, СБУ переконувало, що це шахраї, адже Олексій не вважався живим, а також не потрапив до списку полонених. Напередодні жінці приснився сон, де вона була неопалимою калиною. Ольга була впевнена, що це хороший знак. Коли жінка повернулась з молодшим сином додому, то мало не втратила свідомість – перед її дверима сидів її Олексій. Живий та здоровий. Далі – години розмов, сльози радості та місяці реабілітації. Жахи, про які розповідав син, не показують по телевізору, а все те що нам говорять у щоденному випуску новин далеко не так, як є насправді. Усе набагато страшніше та гірше, адже війна не шкодує нікого.
