21 лютого, у день, коли брати Дубневичі програли ZIKу судове провадження про захист «честі, гідності та ділової репутації», вони подали чергове клопотання на цю ж тему – «честі і гідності». Цього разу на міністра інфраструктури Володимира Омеляна, видання «Дзеркало тижня» та його головного редактора Володимира Мостового.
Про це Ярослав Дубневич повідомив у своєму блозі на сайті «Лівий берег», передає ZIK.
«Я підготував та подав позов про захист честі і гідності і готовий доводити брехливість та недостовірність подібних «звинувачень» в суді. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на чиїхось припущеннях. Той, хто озвучує такі припущення, має усвідомлювати, що за свої слова доведеться відповісти. У суді».
Нагадаємо, що Дубневичів бентежать висловлювання Володимира Омеляна в інтерв’ю «Дзеркалу тижня», де міністр звинувачує їх у корупції та отриманні незаконних прибутків за рахунок «Укрзалізниці».
Розшукуючи інформацію про подробиці позову на порталі «Судова влада в Україні» вдалося з’ясувати несподівані деталі справи.
Так, Богдан та Ярослав Дубневичі позиваються проти Міністра інфраструктури Володимира Омеляна, видання «Дзеркало тижня» та його головного редактора Володимира Мостового.
Але найцікавіше – позов вони подали у день, коли програли суд журналістам ZIKу у справі, яка також стосується, як виявилось, найпроблемнішого місця олігархів – «честі, гідності та ділової репутації».
Адже претензії Дубневичів до ZIKу якраз і полягали у спростуванні інформації, пов’язаної з корупцією на залізниці та відмиванні грошей.
Можливо, саме цього епізоду стосується барвистий коментар Я. Дубневича у вже згаданому блозі:
«Цікавий момент: «викривальна» інформація, яку завзято поширює міністр від інтерв’ю до інтерв’ю не змінюється та не наповнюється фактами та доказами. Публічно «вкинутий» в медіа-простір матеріал є банальним плагіатом з інтернет-ресурсів із сумнівною репутацію, на яких вже декілька років систематично оприлюднюється подібний матеріал. Достовірність якого жодного разу не була підтверджена у суді. Напроти – була спростована численними рішеннями судів».
