Виявилось, що все, так би мовити, виробництво цього дефіцитного захисного спорядження у десантників розділено на кілька умовних цехів. Один з них — виготовлення масок безпосередньо у самих підрозділах, де медики збираються і шиють марлеві пов’язки для бійців.
— Ми робимо все за стандартами, які вивчали ще у школі, — розповіла медик одного з батальйонів Валентина. — Всі інструкції та рекомендації можна знайти в інтернеті. Отже, використовуючи марлю чи широкий бинт, складаємо матеріал у 8 шарів, після цього прошиваємо та пришиваємо лямки. За день наша група може зробити до 70 масок на підрозділ.
Великий плюс таких масок — це можливість їхнього багаторазового використання. До того ж для очищення не потрібні спеціальні засоби. Достатньо мати лише господарське мило, проточну воду та праску. Інструкція дій проста: після трьох годин використання маску слід випрати із застосуванням господарського мила. А коли висохне, її потрібно пропрасувати гарячою праскою і, як остигне, покласти в якийсь конверт (можна навіть у звичайний файл) — це збереже маску в чистоті до моменту її використання.
Складніші маски шиють військові лікарі медичної служби бригади.
— Для виготовлення таких масок використовуємо підручні засоби, — розповіла майор медичної служби Тетяна Кукурудза. — Це бинти й ватні рулони, які є у нашому використанні.
Спочатку дівчата-медики розрізають ватні рулони на відповідні за розмірами прямокутники, потім загортають їх у кілька шарів бинтів, затим віддають таку заготівку до швейної майстерні, де виріб обшивають і кріплять лямки чи гумки. Всі маски суворо обліковують і віддають у підрозділи.
— Насамперед забезпечуємо підрозділи, де є солдати строкової служби, — продовжила майор медичної служби Тетяна Кукурудза. — Та чергові частини, які несуть службу у варті та на КПП. Потім — усіх інших. Усі маски видають абсолютно безоплатно!
Звичайно, забезпечити всю бригаду масками впродовж навіть десятка днів медики не в силі, але робота триває.
