28 квітня 2017 року у Червонограді на Львівщині розпочався художній проект Вови Воротньова ЗА/С ХІД. Художник нестиме зразки вугілля зі свого рідного міста Червонограда до Лисичанська, колиски Донбасу, через кілька десятків населених пунктів України. Про це пише «Музейний простір».
Воротньов має намір здолати пішки шлях близько тисячі кілометрів (відстань між західноукраїнським Львівсько-Волинським кам'яновугільним басейном та східноукраїнським Донбасом), маніфестуючи, таким чином, єдність країни і звертаючись до об'єктивої схожості цих промислових регіонів.
Митець приймає своєрідний виклик фізичного зусилля, пропускаючи через себе тяглість реального та буквально проживаючи близкість і віддаленість двох українських шахтарських осередків. Автор позиціонує свій проєкт, як сучасне краєзнавство.
Вуглина, яку він принесе з Червонограда до Лисичанська буде передана у місцевий краєзнавчий музей.
Володимир Воротньов йтиме протягом місяця (28 квітня – 28 травня). У цей час художник робитиме нотатки про власні спостереження, які публікуватиме з хештегом #засхід #zasxid у соціальних мережах (на Instagram проекту https://www.instagram.com/za_s_xid, у Facebook-події та на своїй сторінці https://www.facebook.com/vova.vorotniov).
Також буде представлений merch проекту (детальну інформацію можна буде знайти у соціальних мережах та за хештегом).
Довідка. Володимир Воротньов - художник зі специфічним бекграундом. Закінчивши художню школу, він відмовився від подальшої художньо-ремісничої освіти, перейшовши у гуманітарні науки, та вивчення філософії, паралельно захоплюючись графіті, скейтбордингом та вуличною субкультурою. Досліджуючи сучасне мистецтво з 90-х років Володимир Воротньов свідомо віддає перевагу субкультурі графіті, стріт-арту, вбачаючи у ній альтернативу інституціям. Відзначаючи певні трансформації субкультури, зокрема те, як вона інструменталізується офійними культурними і комерційними інституціями, художник перестає з нею ідентифікувати свою творчість. У художніх практиках митець експериментує з мовою графіті, вандалізму, шукаючи межу між мистецтвом та немистецтвом. Спираючись на теоретичну базу, Володимир Воротньов у своїй творчості майстерно та іронічно жонглює образами світової культури, створюючи влучні, саркастчні та гостроактуальні висловлювання.
Автор проекту надихається ідеями фланерства (flâneur - “гуляючий” з фр.)про які писали у 19 сторіччі Едґар По (“Людина натовпу) та Шарль Бодлер (“Художник сучасного життя”), а у 20 сторіччі Вальтер Беньямін та Ґі Дебор актуалізували фланерство, як аналітичний інструмент пізнання міста. Володимир Воротньов вдається до фланерства, як до мистецької практики, перетворюючи його на художній жест.
