Ініціативна група-комітет з демонтажу пам’яток тоталітаризму та вшанування борців за волю України звернулася до міської влади Львова, міського голови Андрія Садового із вимогою демонтувати Монумент слави на вулиці Стрийській. Громадськість очікувала, що дане звернення, як і звернення Ігоря Калинця, почесного громадянина міста Львова, мер Львова зачинає під час пленарного засідання у четвер, 18 травня. Але бажання громади почуте не було. Відтак, ініціативна група передала текст звернення Форпосту, щоб аргументи та напрацювання громадськості були почуті та донесені до широкого загалу.
Публікуємо звернення громади повністю.
Міському голові міста Львова
п.А.Садовому
Про неналежне виконання у м.Львові вимог Закону України
«Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного
(нацистського) режимів в Україні та заборону пропаганди
їхньої символіки» від 09.04.2015 р. № 317-VIII (надалі Закон)
З В Е Р Н Е Н Н Я
Постановою Львівського обкому комуністичної партії України від 01 квітня 1968 року, протокол № Б-6 (Держ.Архів Львівської області, фонд №п-3, оп.10, справа №115), вирішено спорудити «монумент в честь збройних сил Рядянського союзу» у місті Львові у горішній частині Парку культури і відпочинку ім..Б.Хмельницького, на перетині вулиць Стрийської та Героїв Майдану (колишньої Гвардійської).(Витяги постанов бюро Львівського обкому КП України та Центрального комітету комуністичної партії України та Ради міністрів Української РСР додаються.
Як убачається з тексту цих постанов, метою встановлення названої споруди є» «необхідність посилення виховання трудящих, особливо молоді, на революційних і бойових традиціях».
Присвячення цього монументу подіям, пов’язаним з діяльністю комуністичної партії, із встановленням радянської влади як на території України так і в Західній Україні, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XXст., підтверджується і зверненням обкому партії до ЦК КПУ і РМ України від 13.03.1967р. №3/1-147 (Держ.Архів Львівської області, ф.№ п-3,оп.10, спр.№115).
У цьому зверненні також визначається, «У монументі передбачається високоідейними і високохудожніми засобами скульптури і архітектури відобразити і возвеличити полум’яний патріотизм народу.., безмежну відданість комуністичній партії. Спорудження монументу матиме велике ідейно-політичне значення…».
За рішенням комуністичної партії ця споруда, як символ комуністичної пропаганди обґрунтованості московського окупаційного режиму наших земель та виправдання терору щодо нашого народу за час окупації, встановлена і відкрита 09 травня 1970 року.
Це був період гноблення та переслідування національного духу і трактувався як період вільнодумців шестидесятників та семи десятників та засудження патріотів на довготривалі терміни до радянських концентраційних таборів Далекого Сходу.
В описах тодішніх ЗМІ , матеріалах Вікіпедії, туристичних путівниках зафіксовано те, що : «центр ансамблю складає скульптурна група з алегоричних фігур радянського воїна і Батьківщини –матері приймає присягу вірності воїна і символічно благословляє його меч. Дану споруду «Батьківщини-матері» населення «величає» бабою з мечем, яка замахнулася на нашу незалежність.
За давніми українськими традиціями ЖІНКА – ЦЕ СИМВОЛ МАТЕРИНСТВА, ОБЕРІГ ДОМАШНЬОГО ВОГНИЩА ТА ПРОДОВЖУВАЧКА РОДУ.
Історія радянської армії розкривається в 6-ти багатофігурних горельєфах, розташованих з обох боків стели: «Народження червоної армії», «Громадянська війна», «Звільнення Західної України», «Рік 1941-й», «Велика вітчизняна війна», і «Перемога».
Комуністично-пропагандистська мета цієї споруди також сформована у туристичних путівниках : «Тут у символічних образах відтворено подвиги нашого народу на фронтах громадянської війни визвольний похід радянських воїнів на Західно- українській землі» (путівник радянським Львовом , Львів 1974р.) та у публічних виступах тодішнього комуністичного активу м.Львова і області при відкритті споруди, котрі опубліковані в їх партійних газетах « Вільна України», «Ленінська молодь» та «Львівська правда» за 12.05.1970 року.
Що ця споруда відображає і пропагує фактично?
1.Народження червоної армії та Громадянську війну під проводом комуністичної партії пропагується закономірність знищення московсько- комуністичним окупаційним режимом, української державної незалежності 1918-1921рр.., фізичне знищення мільйонів українців та присвячується подіям, пов»язаним з діяльністю комуністичної партії, із встановленням радянської влади на території України, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XXст. (Н.Полонська-Василенко, Історія України, Львів,1991р. ст.ст.99-106.).
2.Так зване звільнення Західної України та 1941 рік пропагує закономірність загарбання цим режимом наших земель і , зокрема, м.Львова та фізичне знищення сотень тисяч українців та представників інших народів за етнічними та світоглядними ознаками, які фактично не чинили жодного опору та присвячене подіям пов»язаним з діяльністю комуністичної партії із встановленням радянської влади в окремих адміністративно-територіальних одиницях України, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX ст.. Саме у наслідок такого «звільнення», у подальшому цим режимом заборонено і знищено УГКЦ та фізично знищення її священників.(О.Романів,І.Федущак,Західно-українська трагедія 1941,Львів-Нью-Йорк,2003р., З.Пальський, знищення національно-визвольного підпілля внутрішніми військами НКВД в західних регіонах РСР у 1944-1945рр.., Науковий збірник «Український визвольний рух» №4 Львів-2005р.,ст.ст.172-210; «Асобиє папкі» Сталіна і Молотова про національно-визвольну боротьбу у Західній Україні у 1944-48рр.. , збірник документів, Львів-2010,ст.ст.47-494; Радянські органи державної безпеки у 1939- червня1941 року документи ГДА ЗБ України, Київ-2009рік, ст.ст.33-353 .
За даними архівів:
- З Лютого 1940 року по 1941рр. вивезено з теренів Західної України від 500тис. до 1,2млн.українців.
- за 2 тижня червня 1941 року розстріляно 20 тис.громадян.
- з 1944року по 1953 рік вивезено до Сибіру 170тис.членів сімей борців за Незалежність.
- у 1947 році в ході операції «Запад» виселили 88 тис.чоловік.
- загалом репресіям піддалися 10 % населення Західної України.
- з 1939 по 1941рр. загалом по Україні мобілізовано 3 млн.українців, з яких лише 3% повернулися живі.
-загалом у Другій світовій війні загинуло більше 4 млн. мобілізованих українців.
Насправді війна в Україні тривала не до 1945 року , а боротьба за незалежність продовжувалася в середині України до 50 років.
Прямі і непрямі втрати українців у Другій світовій війні становлять 44% від населення СРСР.
Системним і послідовним знищенням комуністичним режимом національної ідентичності народних і релігійних звичаїв УГКЦ ,а відтак пропагандою цих 4-х символів із 6 зображених, системно у продовж 46-ти років формується переконання громадян України і зокрема мешканців Львова та Львівщини, про те,що це історична необхідність, сформована ними для власного блага під назвою «наша Історія». Виховуються антиукраїнські погляди і переконання про те, що ми не український народ, не маємо своєї історії встановлення нації і визвольної боротьби, а є якимось непорозумінням та призвичаєння до думки, що знищення нашого народу є закономірність, вираженою у зазначених символах.
Таким чином, відповідно до п.п. «д п.4ч.1ст.1 Закону цей монумент є символікою комуністичного тоталітарного режиму, оскільки як пам’ятник» присвячений подіям пов’язаним з діяльністю комуністичної партії, із встановлення радянської влади на території України, або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за Незалежність України у XX ст.», а тому відповідно до п.6 Перехідних положень Закону підлягає демонтажу органами місцевого самоврядування у продовж 6-ти місяців з дня набрання чинності цього закону.
Якщо ж орган місцевого самоврядування у продовж вказаного терміну не прийме рішення про демонтаж таких пам’ятників то рішення про демонтаж повинен прийняти голова Львівської обласної держадміністрації.
ДОДАТОК: Підписи на підтримку щодо демонтажу меморіалу «слави» на перетині вулиць Стрийської та Героїв Майдану та встановлення Меморіалу Пошани захисникам та борцям за волю України (на 22арк.).
Громадський діяч, мати учасника АТО Л.Смага
Список
представників спільного засідання громади міста Львова зі звернення щодо демонтажу монументу «Слави» по вул.Стрийській у м.Львові та встановлення МЕМОРІАЛУ ПОШАНИ:
1.Смага Любов Михайлівна – громадський діяч.
2.Мись Василь Русланович -Національний корпус.
3.Калинець Ігор – письменник, Лавреат Шевченківської премії.
4.Гнатів Нестор – юрист, громадський діяч.
5.Сидоренко Світлана – «Волонтерська Сотня Львова».
6.Сліпчишин Назар Романович –БО Фонд Український Легіонер».
7.Пузаєнко Олександр Вікторович – ЛМКСО « Білі Горвати».
8.Якоржинський Олег –ЛМКСО «Білі Горвати».
9.Василькевич Констянтин Юрійович – обласна організація « Легіон Свободи».
10.Середа Ганна –голова ЛО «Спілка жінок України».
11.Булка Світлана – волонтер –психолог.
12.Франко Петро – голова обласного товариства політв»язнів та репресованих.
13.Федун Богдан – МГО»Сокіл».
14.Петрівський Антін –ДР ОУН.
15.Циріль Степан – Правий сектор.
16.Трохимчук Степан- професор, голова Львівського обласного відділення Всеукраїнського об»єднання ветеранів.
Ініціативна група-комітет з демонтажу пам’яток тоталітаризму та вшанування борців за волю України.
1.Смага Любов Михайлівна – голова ініціативної групи, громадський діяч.
2.Булка Світлана – волонтер-психолог.
3.Калинець Ігор – письменник, Лавреат Шевченківської премії.
4.Гнатів Нестор – юрист, громадський діяч.
5.Середа Ганна- голова ГО «Жіночий вибір України»
6.Мись Василь Русланович –Національний корпус.
7.Сліпчишин Назар Романович –БО «Фонд Український Легіонер» ЛМКСО «Білі Горвати».
8.Пузаєнко Олександр Вікторович – ЛМКСО « Білі Горвати».
9.Василькевич Констянтин Юрійович – обласна організація « Легіон Свободи».
10.Радковець Іван Григорович – мешканець м.Львова
11.Сидоренко Світлана –«Волонтерська Сотня Львова».
12.Федун Богдан – МГО «Сокіл».
13.Бобанич Тарас _ВПГО «Правий сектор».
14.Петрівський Антін –Добровольчий рух ОУН
15.Франко Петро -- голова обласного товариства політв»язнів та репресованих.
Голова
Ініціативної групи Л.Смага
