3 березня відбудеться розгляд судової справи про повернення озера в Брюховичах і звільнення його від паркана. Але поки тривають суди, озеро обросло чималою колекцією нерухомості. Незважаючи на публікації в медіа, скарги та звернення, будівництво продовжувалось, й ніхто його так і не зупинив. Як виявилось, територія рекреаційного призначення водойми забудована не лише такими об’єктами як готель, ресторан чи лазня, а й житлом. «Наші гроші. Львів» з’ясували, як таке взагалі стало можливим і за чиєї допомоги.
Червень 2021 року, мешканка Брюхович Юлія Лацик опублікувала фотографії будівництва готелю на озері біля «Чебуречної» в Брюховичах. Тоді Львівська міська рада взялась з’ясовувати, чи законною є ця будівля. На той час орендарі звели вже чотири поверхи готельного комплексу на самому березі, пише видання "Наші гроші".
«Ми з’ясували, що воно (будівництво – ред.) відбувається без будь-яких дозвільних документів. Це є самобуд», – прокоментував заступник міського голови з містобудування Любомир Зубач.
Львівська міська рада звернулась в прокуратуру і до державної архітектурно-будівельної інспекції України, «щоб вони належно відреагували». А в серпні також подала скаргу в Офіс протидії рейдерству, щоб скасувати право власності на готель-самобуд.
Втім з того часу пройшло вже вісім місяців, а жодного рішення щодо будівництва досі немає. Готель збільшився ще на пару поверхів, тобто береги озера активно забудовують, незважаючи на будь-які обмеження.
Сумнівний готель
Сьогодні готельний комплекс на березі озера біля «Чебуречної» вже майже повністю збудований. Шість поверхів, площею понад дві тисячі квадратів.
Підприємець постійно конфліктував з мешканцями Брюхович, бо ті вважали, що він засипле ставок будівельними матеріалами і потім забудує територію. Сам ж Омеляновський переконував, що це не так:
«Окрім альтанок, я там нічого не зводитиму. Люди зможуть тут рибалити й відпочивати».
«Я там хотів кафе будувати, більше інформації не надаю».
Зміна вигляду водойми з 2009 до 2020 року. Протягніть бігунок. Джерело: Google Earth
У нас немає копії першого рішення, яким нібито дозволили будівництво готельного комплексу із бенкетним залом. Редакції протягом кількамісячних пошуків вдалося віднайти лише рішення від 2015 року, в якому йдеться про заміну імені забудовника в документі за 2006 рік на ініціали теперішньої орендарки водойми – Альбіни Савчук.
Він у квітні минулого року зареєстрував право власності на готельний комплекс з банкетним залом готовністю 95% за Альбіною Савчук. Підставою вказав декларацію архбудінспекції і висновок обласного БТІ. На думку міськради, на підставі лише цих документів вносити об’єкт в реєстр він не мав права.
Поки Офіс протидії рейдерству розглядав скаргу, готельний комплекс переписали на іншу власницю, маму Альбіни Савчук – Ларису Савчук, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Через це оскаржити право власності міській раді буде складніше і довше.
У Офісі протидії рейдерству нам повідомили, що скаргу розглянули ще в жовтні минулого року. А зараз висновок колегії і наказ Міністерства юстиції «перебувають в процесі оформлення та підписання». Тож, чи справді реєстратор порушив законодавство досі невідомо.
Друзі селищного голови
Альбіна Савчук орендує територію озера біля «Чебуречної» з 2015 року для влаштування зони відпочинку та будівництва кафе (частина ділянки площею 0,0333га). Ця ділянка – це велика територія площею 4,5 гектари, як два проспекти Свободи у Львові.
«З’явилась ідея облагородити територію, зробити цікавий об’єкт для селища і для себе», – розповіла редакції Альбіна Савчук.
Зараз тут є відпочинковий комплекс «Корса», а вхід до озера – платний. Зайти сюди влітку для дорослих у будні дні коштує – 150 грн, у вихідні – 200 грн з людини. Додатково відвідувачі також повинні платити за паркінг, парасольки, шезлонги і користування VIP-зоною. Орендувати котедж на березі – 2 тис. грн за добу, засклену альтанку – ще 5 тис. грн. У якості оплати платежі треба перераховувати на картку Альбіни Савчук.
А ще родина Завадських дружить з останнім селищним головою Брюховичів Володимиром Доманським. Він обіймав цю посаду з 2015 року до осені 2020-го, доки селище остаточно перейшло до складу Львівської громади. Саме в цей період родина Завадських найбільше розбудовувала озеро біля «Чебуречної».
Завдяки отриманим із місця пожежі фото ми з’ясували, що Suzuki записана на мешканця Волинської області. З ним редакції не вдалося зв’язатися. А от автомобілем Toyota володіє двоюрідний брат Андрія Завадського – Андрій Івасько. Він брав участь в судових схемах родини, про які писали «Наші гроші. Львів».
Сам Володимир Доманський неохоче коментує і ситуацію з автомобілями, і дружбу з родиною Завадських, і будівництво на озері біля «Чебуречної».
Він розповів редакції, що не пам’ятає, чиїми машинами користувався, це було дуже давно, «але вони точно були не Андрія Завадського». Не декларував їх, бо вони йому не належали і зараз ними не користується.
«Вам цікаво запитати про мої автомобілі? А мені не цікаво про це говорити», – відреагував Володимир Доманський на наші запитання-уточнення.
За його словами, родину Завадських знає достатньо давно, бо «були сусідами». А чи подобається йому будівництво на березі озера? Колишній селищний голова ніяк його не оцінює.
«На територію озера не заходив, був там приблизно п’ять-сім років тому, я на озері рідко буваю. І не коментую факти, неперевірені особисто мною», – відповів Володимир Доманський.
Житло є, дозволів немає
Після заяви міської ради про готель-самобуд ми вирішили перевірити усе будівництво на території озера біля «Чебуречної». Загалом, окрім готелю, на берегах озера збудували 10 будівель, загальна площа яких 886 кв. м, – як актова зала «Львівської політехніки».
Однак найбільше нас здивувало, що тут, на ділянці рекреаційного призначення, зареєстрували чотири житлові будинки. Їх восени 2019 року ввів у експлуатацію департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області. На якій підставі? Повідомлення про початок будівництва від червня 2010 року. Однак цього документу редакції ніхто не зміг надати.
Більше того — рішень селищної ради, яке б дозволяло їхнє будівництво, нам віднайти не вдалося.
Спочатку ми надіслали запит до державної архітектурно-будівельної інспекції, але її ліквідували, тому документів там дістати не вдалося. Потім ми звернулись до новоствореної державної інспекції архітектури та містобудування України, але і там нічого не отримали. У Львівській міській раді дозвільних документів на будь-яке житло також не знайшли.
Цілий місяць знадобився Брюховицькій селищній раді, щоб пошукати дозволи в своїх архівах. І все одно – безрезультатно.
Ми попросили Альбіну Савчук дати нам ці документи, однак вона відмовилась.
«Вся інформація є у вільному доступі, я не буду вам допомагати», – зазначила орендарка. Але у вільному доступі є тільки декларації про готовність об’єктів до експлуатації, датовані 2019-2021 роками.
Чи можуть бути житлові будинки на ділянці рекреаційного призначення? Не мали б, – пояснили нам у Львівській міській раді.
«З огляду на наведені норми, можливості здійснення будівництва житлових будинків на території ландшафтно-рекреаційних зон не передбачено», – зазначила Гелена Пайонкевич, очільниця юридичного департаменту міськради.
Адвокатка з довкілевого права Софія Шутяк пояснює, що Земельний кодекс України не допускає будівництво об’єктів житлового та громадського призначення на рекреаційних землях. За її словами, забудова житлом у рекреаційній зоні можлива лише за наявності чинних містобудівних документів (генерального плану, детального плану території), які допускають таке будівництво.
«Якщо відповідну містобудівну документацію не розробили, і житловий будинок фактично стоїть у рекреаційній зоні – це є порушенням закону. Такий будинок підлягає знесенню як самовільно збудований. Спершу мають бути документи, які свідчать про можливість житлової та громадської забудови, і лише тоді будівництво. Але це по суті вже не буде рекреаційна територія, оскільки вона втратить свій статус під час обґрунтування забудови», – розповідає Софія Шутяк.
Останній скандал, пов’язаний із озером біля «Чебуречної», був восени минулого року. У жовтні прокуратура Львівської області домоглася, щоб ставок повернули громаді, а суд визнав договір оренди недійсним. Його Альбіна Савчук підписала з Брюховицькою селищною радою в 2015 році на 25 років, і повинна платити 179 тис. грн оренди на рік.
По-перше, селищна рада мала провести земельні торги на оренду ділянки зі ставком, однак цього не зробила. По-друге, земля призначена для відпочинкової зони, але в договорі вирішили додати також і кафе. По-третє, орендарі звели паркан, через який мешканці не можуть вільно прийти до ставка. А Водний кодекс України говорить про те, що будь-хто має право на вільний доступ та користування водоймами. Тому орендарка повинна знести паркан за свій рахунок.
«Журналісти пишуть, що ми злісні порушники, але ми свою діяльність ведемо законно. Оплачуємо податки в бюджет. Ми ні в кого нічого не вкрали», – прокоментувала вона нашій редакції.
Однак рішення суду ще не набрало чинності, бо в грудні минулого року суд відкрив апеляційне провадження. Хоча з подачею скарги в Альбіни Савчук виникли труднощі. У листопаді минулого року суд залишив апеляційну скаргу без руху, бо підприємиця не сплатила 140 тис. грн судового збору. Адвокатка Ірина Дуда просила про зменшення судового розміру або звільнення від його сплати, але не подала доказів, які підтверджують складне матеріальне становище Альбіни Савчук.
У листопаді адвокатка пояснила, що майновий стан не дозволяє підприємиці своєчасно сплатити 140 тис. грн судового збору. Офіційно вона працює в компанії «Акваізол» менеджером зі збуту, та за 2020 рік отримала всього 85,5 тис. грн зарплати – тобто по 7,1 тис. грн кожного місяця. Інших доходів, зазначила адвокатка, Альбіна Савчук не отримує, що не заважає активно забудовувати береги водойми. В результаті суддя Світлана Копняк дозволила спочатку сплатити 4,3 тис. грн судового збору, а решту суми – до ухвалення судового рішення в цій справі.
У Львівській обласній прокуратурі налаштовані позитивно на подальший розвиток справи в апеляції. У відповіді на запит нам відповіли, що «підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає».
