Блаженнішого Любомира Гузара поважали як в Україні, так і за її межами. Творити добро архієпископ закликав усюди і незалежно від обставин. Україна втратила духовного натхненника, морального авторитета і людину, існування якої породжувало у серцях знання, що все буде добре.
Львівський портал публікує 10 фактів із життя неймовірної людини, яка своїми мудрими настановами ще багато років буде вести українське суспільство вперед.
Прожив 10 років в Америці, де отримав перше визнання
Народився Любомир Гузар у Львові, де закінчив народну школу і один клас гімназії. Проте під час Другої світової війни його сім’я була змушена емігрувати до Австрії (його батько – Ярослав Гузар потрапив у списки НКВС на заслання до Сибіру), де він продовжив навчання. У 1949 році родина Гузарів перебралася до США, де власне владика розпочав свій духовний шлях. В Америці він закінчив малу духовну семінарію у Стемфорді, що в штаті Коннектикут. Окрім навчання отримував патріотичне духовне виховання у скаутській організації «Пласт». У досить юному віці Любомир Гузар став капеланом молодечих таборів Спілки Української Молоді у місті Елленвіль. У 1958 році майбутній кардинал УГКЦ закінчив вивчати богослов’я в Католицькому університеті у Вашингтоні і цього ж року пройшов освячення на священика для праці в Стемфордській єпархії. Після цього Любомир Гузар починає свою активну духовну діяльність, зокрема, стосовно української громади у США. Так, він стає пастирем в оселі «Союзівка» Українського Народного Союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі. Окрім того, за рік, який він ще прожив у Штатах, Любомир Гузар був настоятелем у декількох храмах.
Служив у Римі під керівництвом Йосипа Сліпого
Блаженнійший Любоми Гузар був особисто знайомий із архієпископом Йосипом Сліпим. Ба навіть більше – він у 1977 році висвятив Любомира Гузара у єпископи, щоправда без згоди Папи Римського, тому до 1996 року Любомир Гузар не служив як єпископ.
Власне із тодішнім патріархом УГКЦ Йосипом Сліпим владика познайомився в Італії, куди переїхав із США, аби звершити богословну освіту, що йому з успіхом вдається. У Римі він познайомився із Патріархом Йосипом Сліпим, і почавши викладати у Папському Місійному універстеті «Урбаніана», де майбутній глава УГКЦ виконував різні доручення Патріарха. Як зазначають владики УГКЦ, Йосиф Сліпий мав велику довіру до Любомира Гузара. Мабуть, сам тому Йосиф Сліпий призначив Блаженнішого Любомира архімандритом монастиря Студійського Уставу у папській резиденції Кастель-Гандольфо. Згодом владика став служити у Львівській архієпархії в Римі, чому присвятив 7 років свого життя.
Цікаво, що разом із Гузаром Йосиф Сліпий таємно висвятив у єпископи ще декількох священників, оскільки мав побоювання через пильність до його особи радянських спецслужб.
Через багато років після цього періоду Блаженнійший Любомир відкрив у Тернополі пам’ятник Йосифу Сліпому.
Керував УГКЦ
Провівши чималу частину свого життєвого шляху за кордоном, у 90-х роках єпископ Любомир повернувся до Львова служити у Львівській духовній семінарії Святого Духа. Щоправда, проживав владика у селі Зимна Вода.
У 1996 році у зв’язку з поганим станом здоров’я кардинала Любачівського Блаженнійшого Любомира було обрано помічником УГКЦ. Через рік після смерті кардинала Любомир Гузар став главою УГКЦ, мабуть, одним із найулюбленіших керівників церкви у вірян. Водночас кардинал отримав звання Верховного Архиєпископа Львівського.
Під час свого керування УГКЦ кардинал Любомир Гузар багато докладав зусиль на розвиток церкви східного обряду, підтримував зв’язки в іноземних державами – спілкувався із українською діаспорою. Саме його обрали, аби відновлювати УГКЦ у вільній від радянського зашморгу Україні. Саме на час правління Любомира Гузара в Україну здійснив вперше візит Папа Римський – Іван Павло ІІ.
10 лютого 2011 року, після десяти років керування Українською греко-католицькою церквою Любомир Гузар через стан здоров’я попросив Папу Римського про зречення. Після нього керувати УГКЦ розпочав Святослав Шевчук, до якого спочатку ставилися із підозрою через молодий вік. Втім, Любомир Гузар переконав католицьку спільноту, що вік священнослужителя – це не те, на що варто звертати увагу, важливо те – що він має всередині.
Поширював католицькі традиції східного обряду та розширював межі УГКЦ
Завдяки сприянню та клопіткій праці Любомира Гузара УГКЦ набула світового контексту.
Будучи предстоятелем УГКЦ Гузар з’являвся у Ватикані в одязі, традиційному для церкви східного обряду, намагаючись виразити ідентичність церкви.
У 2005 році Блаженніший Любомир офіційно змінив свій титул на «Верховний Архиєпископ Києво-Галицький», переніс резиденцію УГКЦ у Київ, таким чином відновивши національне значення церкви. За наполяганням глави УГКЦ у столиці розпочали будувати Патріарший собор, де 4 червня морального настоятеля і поховають.
Майже 10 років жив в Україні без офіційного громадянства
Незважаючи на те, що у 1993 році Любомир Гузар оселився в Україні та провадив тут духову діяльність, офіційно прийняв громадянство владика аж у 2002 році. До цього у нього було громадянство США.
Був активним громадським діячем
Протягом усього свого життя Блаженніший Любомир прагнув не бути осторонь болючих для України питань. Він був першим, хто на Всеукраїнській раді церков і релігійних організацій відмовився засудити учасників акції «Україна без Кучми».
У 2011 році Гузар виступив ініціатором створення групи 1 грудня – громадської ради інтелектуалів, покликаної своїм авторитетом допомогти розвитку громадянського суспільства в Україні.
Коли розпочиналася Революція Гідності Блаженніший Любомир також не стояв осторонь. З його промови розпочалося доленосне віче 1 грудня 2013 року. Відтак, владика став одним із моральних натхненників Майдану: він відверто виступав проти корупції та проти застосування сил зі сторони влади. Водночас він наголошував та передбачав, що якщо настане необхідність, український народ має право збройно боронитись.
Був одним із кандидатів на папський престол
Після смерті папи Івана-Павла II у 2005 році Любомира Гузара розглядали як одного з 16 претендентів на папський престол. Основною причиною необрання Любомира Гузара Папою називають його східноєвропейське походження, дуже Іван Павло ІІ також походив зі Східної Європи. Окрім того, колишнє американське громадянство та демократичні погляди архієпископа також не дуже схвально оцінили кардинали.
Був одним із найбільш публічних священнослужителів
Любомир Гузар залюбки спілкувався із пресою, не любив нахвалювати себе, проте радо ділився своїми спогадами. Окрім того, архієпископ мав власну колонку-блог у виданні «Українська правда». Протягом останніх років, коли на сході України іде війна, Любомир Гузар всіляко підтримував та морально направляв українці. Символічно, що остання публікація у колонці має назву «Якою я бачу майбутнє України?» – у цих роздумах мудреця ніби синтезувалися усі його споглядання за нашим народом в одну мудрість.
Мав безліч нагород різного значення
Мудрість та великий вклад у розвиток УГКЦ архієпископа цінили як в Україні, так і за її межами. Не дарма він був першим, хто отримав Міжнародну премію імені Івана Франка «За визначний особистий внесок у розвиток суспільно-гуманітарних наук». Також свого часу він отримав три Орден Ярослава Мудрого ІІІ, ІV та V ступенів, з нагоди першого десятиріччя Незалежності України владику нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеню.
Окрім того, Любомир Гузар був почесним громадянином двох міст: Львова те Тернополя.
Був людиною великого розуму
Любомиир Гузар не любив себе нахвалювати та розповідати про власні здобутки. Проте одного разу проговорився журналістам, що вільно володіє п’ятьма мовами. Скількома мовами поліглот Любомир Гузар володів не вільно – можна лише здогадуватися.
Окрім того, священнослужитель був доктором богослов’я та магістром філософії. Дисертація владики, яку він захистив у Римі, мала назву «Митрополит Андрей Шептицький — провісник екуменізму». У Папському місійному університеті «Урбаніана» Любомир Гузар вкладав 9 років.
Цікаво, що до останніх місяців життя архієписком Любомир Гузар цікавився реформуванням освіти. Він вважав, що вчитель має отримувати високу зарплатню і бути заможнім – і це має само собою розумітися. Окрім того, велику роль в освіті дітей він покладав на батьків, а освітян вважав тими, хто творить відповідальне суспільство.
