В середу, 4 липня 2018 року, о 16.00 у Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові (вул. Франка, 154) відбудеться відкриття виставки “Окраса Гуцульського краю. Портрети гуцулів у творчому доробку художників Ігоря Гапона та Ореста Косара”. Про це пишуть Фотографії старого Львова.
На спільній виставці двох художників представлено близько 30 робіт об’єднаних однією темою — казкові Карпати, чарівність яких показана крізь призму жанрових портретів.
Ігор Гапон народився 1960р. у м.Львові. Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім. І.Труша та Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.
Ігор Гапон — митець, творчість якого добре відома. Незважаючи на те, що художник закінчив відділи художньої кераміки, як в училищі, так і в інституті, його зацікавлення постійно лежало в площині живописної творчості. Якщо охарактеризувати стилістику його робіт, то тут можна говорити про певну еклектичну поєднаність імпресіонізму, постімпресіонізму, експресіонізму. Варто зазначити, що в такій специфічній манері автору вдається відтворити не тільки красу рідного краю, а й сучасний подих епох. (мистецтвознавець Олесь Нога).
Закоханий у народну автентику і побут Карпат, уже багато років щоліта Ігор Гапон їздить малювати у гуцульське село Криворівню, яке колись було курортною меккою для Михайла Грушевського, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, де написано і знято «Тіні забутих предків». Представлені на виставці роботи — творчий доробок митця створений саме під час побуту у цьому мальовничому місці.
Орест Косар народився у 1955 р. у Зборові, що на Тернопільщині. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Саме Львів, як символ творчої свободи з його особливою, декоративною школою живопису, став дл яхудожника визначальним для становлення живописних засад.
Митець — художник із сформованим творчим вибором давно утвердився в традиційних духовних цінностях. Майже дитяча задтність бачити світ захопленими очима першовідкривача, кипуча енергія спрямована на бажання донести свої диво-візії до глядача спонукають дорозв’язання все нових формально-естетичних завдань, які постають перед кожною особистістю. Його кредо — пізнавати природу через барви. Мандрівки улюбленими місцями дають змогу збирати колосальний візуальний матеріал, який збагачує живопис новими пластичними прийомами.
Усю життєствердність буття художник намагається осмислити у жанрових портретах, де важливим є все. Насамперед, сам образ портретованого має донести якийсь глибший зміст, а не просто бути відображенням натурної подібності. Найчастіше в Косара цей образ підкреслює національний стрій, який надає йому характеру, прив’язує його до культурного середовища, продовжує життя у багатовіковій родовій традиції. Тлом на цих полотнах можуть бути далекі краєвиди рідної землі, або ж інтер’єрні композиції, як от “Гуцулка, 2009”, “Бойківчанка, 2009” тощо. Його ліричні образи опоетизовані та презентабельні одночасово.
