Солдата-контрактника В’ячеслава Явного, який втратив селезінку після сильного удару старшини Сергія Ліпяніна, виписали з військового госпіталю.
Нагадаємо, інцидент трапився 17 липня. Під час навчання солдат задрімав на парті, це побачив старшина, підійшов і з усієї сили вдарив хлопця у лівий бік. Від удару В’ячеслав не тільки прокинувся, а й став на все життя інвалідом: селезінка розірвалася, і хірурги змушені були її видалити. Лікарі сказали хлопцеві, який з розірваним органом проходив добу: якби його привезли у лікарню через дві-три години, навряд чи би вижив.
Цей жахливий випадок пролив світло і на інші безчинства, які відбувалися у 45-й окремій артилерійській бригаді, де служив В’ячеслав. З’ясувалося, що, окрім дідівщини, яку влаштували солдатам старші за чином, там процвітало хабарництво та корупція. Про чисельні факти принижень, знущань і поборів розповіли журналістам й інші солдати.
Сам В’ячеслав Явний розповів журналісту про ще один моторошний факт, який з ним стався у травні цього року. Він попрохав керівництво відпустити його на вихідні до Києва, де живе його наречена. 19 вересня у хлопця мало бути весілля. Його відпустили за хабар у 3,5 тисячі гривень. Коли повертався до Львова, хлопця несподівано зустрічали старшина Ліпянін і начальник штабу Глудик. Посадили його у машину і повезли у напрямку Яворівського полігона (де дислокується бригада). Але по дорозі, у районі селища Івано-Франкове, раптом звернули на бічну дорогу, проїхали повз особняки і заїхали у ліс. Хлопець нічого не розумів, але відчув небезпеку.
Командири наказали йому вийти з машини і повели у глиб лісу. Там змусили копати собі могилу. Наставили на нього пістолет. Дві години рив яму, увесь цей час командири його усіляко ображали, знущались, били. Коли викопав глибоку яму розміром приблизно два на два метри, наказали туди лягати. Ліг. Почали закопувати його живцем. Закопали наполовину, посміялися досхочу і сказали вилазити. Знову посадили у машину і поїхали у частину.
Про цей випадок В’ячеслав розповів лише після того, як сталася трагедія з його побиттям. До цього часу мовчав, бо боявся помсти з боку своїх кривдників. Мовчали й інші хлопці, бо усі були залякані, не вірили, що можуть добитися справедливості.
Кривдників В’ячеслава, старшину Сергія Ліпяніна та начальника штабу майора Романа Глудика, начебто відсторонено від посад. Хоча, схоже, вони мають впливових покровителів, бо почуваються досить впевнено і поводяться нахабно, кажуть солдати 45-ї частини.
