Замок відкритий з четверга по неділю із 11 години. Екскурсії проходять щогодини. Остання екскурсія розпочинається о 16.00. Вхід безкоштовний, але від відвідвачів із вдячністю приймутьблагочинні внески на замок, повідомляють на офіційній сторінці.
«Свірзький замок не буде музеєм у класичному розумінні, адже ми хочемо експонувати роботи, які б представляли сучасне мистецтво із застосуванням інтерактивних технологій», — пояснює голова Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів Богдан Гой.
Наразі Свірзьким замком опікується Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів. За словами Богдана Гоя, замок належить спілці ще з радянських часів, адже там хотіли зробити санаторій для архітекторів загально-радянського масштабу.
«По-перше, у наші часи це неактуально, адже ніхто вже не їздить так централізовано по замкам. По-друге, хотілося б зберегти замок як історичну пам’ятку», — зазначив він.
На масштабний проект із відкриття замку шукають гроші, щоб навесні наступного року тут можна було експонувати виставки, які змінювалися б один раз у рік.
«У планах робити виставки, які б могли притягувати туристів з різних куточків України та з-закордону. Таким чином люди хотітимуть їхати до Свірзького замку частіше, адже кожен рік там буде щось нове», — розповідає Богдан Гой.
Попри те, що над проектом почали працювати раніше, вдалося його запустити під час архітектурного фестивалю «Вежа», який пройшов у Львові. Наразі у спілці готують проект, щоб отримати міжнародний грант.
Довідка
Свірзький замок розташований у Перемишлянському районі Львівської області. Перші згадки про нього датуються 1530 роком, коли замок належав роду Свірзьких. Сучасного вигляду він набув з середини XVII століття, коли перейшов у власність графа Цетнера і належав його нащадкам до XIX століття. Найбільших ушкоджень замок зазнав під час Першої світової війни — його спалили російські війська. У міжвоєнні роки замок спробували відреставрувати. Наступні реставраційні роботи проводились у 1975-1983 р.р. під керівництвом архітектора Андрія Шуляра.
