Вищий антикорупційний суд визнав винним в хабарництві ексдиректора Інституту агроекології і природокористування НААН України Ореста Фурдичка. Його засудили до 8 років позбавленні волі з конфіскацією майна. Сам вирок в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднили сьогодні, 3 серпня. Редакція «Наші гроші. Львів» опублікувала деталі цієї історії.
Протягом 1990-2000-х років Орест Фурдичко був впливовою людиною у Львівській області. Він працював гендиректором Державного лісогосподарського об’єднання «Львівліс», був депутатом Львівської облради, а також головою облради. Окрім того, обіймав посаду заступника голови Держкомітету лісового господарства України та першого заступника міністра охорони навколишнього середовища. А в травні 2017 року президент нагородив його орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Наприкінці того ж року, в грудні, Ореста Фурдичка затримали неподалік від місця роботи, одразу після передачі першої частини хабаря – 300 тис. доларів. Загалом його підозрювали у вимаганні 500 тис. доларів.
Усе почалося ще в 2016 році, коли Президія НААН України вирішила побудувати на земельній ділянці Інституту житловий комплекс, щоб покращити умови життя працівників. На конкурсі інвестором визначили київське ТОВ «Сател Україна», власником якої на той час був Віталій Верещинський. Вже в лютому 2017 року Інститут в особі Ореста Фурдичка та компанія уклали угоду про спільну діяльність. Згідно з умовами, Інститут отримає 1,3 тис. м2 загальної площі квартир, 600 м2 адміністративних приміщень та 7 гаражів.
Однак на початку грудня 2017 року Орест Фурдичко сказав власникові фірми «Сател Україна» Віталію Верещинському, щоб той до кінця року заплатив йому 500 тис. доларів. Інакше він як директор Інституту розірве договір про спільну діяльність та залучить до будівництва житлового комплексу інших забудовників, так званих «білорусів».
Оскільки таких коштів власник фірми не мав, то намагався домовитися, щоб розділити суму хабаря на менші частини. Ось такий діалог відбувся між ними щодо ціни:
Віталій Верещинський: «Ну всю зразу (суму – ред.) так важко покласти, яку хоч частину».
Орест Фурдичко: «Давай від 300, не менше».
Віталій Верещинський: «Скажіть, а якщо буде, ну, десь 250».
Орест Фурдичко: «Нє, нє, нє. Оце, оце ти вже не обговорюй».
Окрім того, ексдиректор Інституту згадав і про передачу йому двох квартир.
«Мої інтереси будуть тоді, коли квартири. От тоді уже почнеш будувати, то ми дві квартири, я десь візьму в інших будинках. Це мої інтереси», − зазначив він у розмові з власником фірми.
Після цієї розмови Інститут агроекології і природокористування НААН України та фірма «Сател Україна» підписали додаток до основного договору – екземпляр без погодження Президентом НААН України. У ньому прописали покращені умови для компанії, мінімізували підстави для розірвання договору та надали додаткові гарантії для фірми.
Саму ж частину хабаря, а саме 300 тис. доларів, власник «Сател Україна» Віталій Верещинський передав не безпосередньо Орестові Фурдичкові, а через працівника Інституту. Сталося це в машині поблизу самого Інституту, де працівники Національного антикорупційного бюро України і затримали фігурантів провадження. За тодішнім курсом валюти 300 тис. доларів дорівнювали 8,4 млн грн.
Незважаючи на докази, у судовому засіданні Орест Фурдичко свою вину не визнав, також відмовився надати покази та відповідати на запитання. Він, зокрема, зазначив, що справа має політичний підтекст.
Позбавлення волі на 8 років з конфіскацією майна для Ореста Фурдичка – одне з найсуворіших покарань за останні сім років. Його засудили за ч. 4 ст. 368 КК України – отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Вирок можна буде оскаржити протягом 30 днів.
Згідно з декларацією за 2020 рік, Фурдичко має п’ять квартир в Києві (252 к.м), будинок на 275 кв. м на Київщині, квартиру (251 кв. м) з гаражем у Львові, земельні ділянки на Київщині, Nissan Pathfinder 2007 року випуску, BMW X5 2011 року. Його зарплата за 2020-й в інституті становила майже 625 тис. грн плюс 206 тис. грн пенсії і 55 тис. грн довічної плати за звання академіка НААН України.
