Біля Львова є дуже привабливе село Великі Гори. Там проживає всього 110 людей. Серед них - Ярослав Михайлович, пише Діло.
Ярославу 65 років і у нього досить непросте життя. Близько року тому у нього згорів дім. Тепер Славко, як його кличуть сусіди, проживає у хліву разом зі своїми коровами. У чоловіка майже немає рідних – жінка пішла, а племінник далеко на роботі. Залишились у нього лише корови і невеличка господарка.
У теплу пору року селянин живе у хліву разом з худобою. Умови далеко не найкращі, але Ярослав не жаліється. Взимку ж ночує у місцевій церкві, куди священник прилаштував його кочегаром. Чоловік розказує, що отець задоволений його роботою і йому самому вона не важка, тому жити можна.
А от їсти Ярослав готує у старенькій пічці-«буржуйці» на вулиці. Пан Ярослав розказує, що загалом йому нормально живеться, навіть ходить на підробітки у сусіднє село Ясниська, де мурує хати.
Поки він на роботі, його худоба, чотири корови та по два бички і телята, випасаються на сільських пасовиськах. Благо, місця є. На питання, чи не важко йому одному, Славко відповідає, що звик тримати господарку і вже якось не важко. Взимку складніше, але він дає раду і віддавати корів нікому не хоче.
А от місцеві жителі розповідають, що пан Ярослав недбало доглядає за своєю «великою рогатою» і ймовірно, худобу у нього таки заберуть. Тоді чоловік залишиться зовсім один.
Журналістам «Діла» Ярослав Михайлович скромно розповідає, що до всіх його проблем, має ще і проблеми з ногою і йому треба «випалити рожу». Але попри все, чоловік не жаліється на свою долю і не нарікає на людей. Він просто живе.
