Коли молода лікарка, житомирянка Ярина Бойко (ім’я змінено на її прохання), записалася на щеплення в амбулаторії, де працювала, її колеги дивилися на неї як на прибульця. “В нас невелика амбулаторія: два лікаря, три медсестри, 12 санітарок. Всі здавали аналіз на антитіла, щоб якщо що мати аргумент у разі відмови від щеплення", – згадує Ярина Бойко. На запитання, чому так, ніхто з колег науково-обґрунтованої відповіді надати не міг, пише Ліга.нет.
Часто люди буквально вигризають для себе щеплення. І парадоксально: що вищий їхній ризик важко перехворіти на коронавірусну хворобу, то важче їм отримати вакцину.
Наприклад, редакторка LIGA.Life Ірина Андрейців – на восьмому місяці вагітності. Вагітні жінки – у зоні ризику важко перехворіти на COVID-19. Проте на обличчях і в поведінці медиків були сумніви, чи варто робити щеплення, схвалене для вагітних в усіх розвинутих країнах світу. А після вакцинації Ірині довелось ще й витримувати хвилі хейту зокрема і від медиків після того, як вона поділилась досвідом щеплення у Facebook.
Хоча Американський коледж акушерства та гінекології (ACOG) та Медична спільнота матері та плода (SMFM) рекомендують наразі щеплення проти COVID-19 усім вагітним жінкам, оскільки не виявлено негативного впливу на мати та/чи дитину.
“Вакцинуватися чи ні проти ковіду – вибір кожної окремої жінки. Вакцинація у нас добровільна. І кожна вагітна зважує користь і ризики і робить вибір. Але! Коли деякі медики через свої стереотипи та застарілі погляди на світ відмовляють жінку від її права на захист себе і своєї дитини – вони забирають у неї цей вибір. Коли вони замовчують наукові дані, які радять щепитися вагітним, вони, сорі, злочинці”, – написала Ірина.
Значна частина населення України з недовірою ставиться до вакцинації та й взагалі будь-якої наукової інформації щодо коронавірусу. Наприклад, 41% українців негативно ставляться до вакцинації. Медики – не виключення. Ситуація, коли українські лікарі відмовлялись щепитись і через це залишкові дози доводилось виливати, – потрапила навіть у світові ЗМІ.
Скільки серед конспірологів та антивакцинаторів лікарів, сказати складно. Але – багато. І, звичайно ж, не тому, що вони – лікарі, у яких є якесь "таємне знання". Медичні працівники, як й усі інші українці, живуть у суспільстві, де люди часто не довіряють владі, міжнародним організаціям та один одному. Що менше у суспільстві довіри, то вищий відсоток антивакцинаторів. Це – загальна тенденція.
Загальна тенденція
Кореляцію між недовірою до уряду та сумнівами щодо щеплення показують дослідження, проведені в різних країнах, наприклад, в Австрії та США. Недовіру до уряду та медичних організацій Американська академія сімейної медицини (AAFP) називає однією з основних причин, яка може впливати на скептичне ставлення до вакцини серед медичних працівників.
Аналогічна ситуація і в Україні. Голова правління Центральноукраїнської академії педіатрії Олексій Риков каже, що деякі його колеги не були проти щеплення, але з недовірою ставились до першої завезеної в Україну вакцини через те, що не довіряли тодішньому керівництву МОЗ.
“Лікарів обманювали з доплатами, з костюмами захисту, чому б не запідозрити обман і з щепленням? – пояснює психологію колег Риков. – До того ж комунікація щодо вакцини Covishield була дуже поганою. Тому перший тур вакцинації пройшов так, як пройшов”.
Криза довіри – не єдина причина антивакцинаторських настроїв серед медиків. До цього слід додати невисокий фаховий рівень деяких лікарів, комерційний інтерес певних лідерів думок, специфіку вітчизняної освіти та – радянські традиції.
Радянські традиції
Інфекціоніст, імунолог та експерт з питань імунізації Федір Лапій згадує, як лікарів, що працювали в ковідних відділеннях, колеги відмовляли від щеплення в першому турі вакцинації. Їхні аргументи: щеплення може бути небезпечним, якщо в людини є хронічні хвороби чи, наприклад, інсульт в анамнезі. Хоча це повністю суперечить здоровому ґлузду: саме такі люди мають вищі ризики померти від коронавірусу. І саме їх в інших країнах щеплять насамперед.
Педіатр Риков називає однією з причин антивакцинальних настроїв лікарів – радянську школу. На першій погляд, це може здатися дивним, адже за радянських часів була нібито висока ступінь імунізації населення. Проте саме тоді була й величезна кількість застережень щодо щеплення.
“Неймовірно важко переконати хірурга радянської школи, що робити вакцинацію після операції – можна і треба. Так само як важко переконати деяких педіатрів, що шмарклі у дитини – не привід робити медвідвід від щеплення”, – пояснює Риков.
Річ у тім, що раніше лікарі отримували догани через поствакцинальні реакції у пацієнтів. “Хоча це абсолютно нормально, якщо дитина має температуру чи біль або набряк у місці ін'єкції після щеплення, – говорить Риков. – Але за радянських часів лікарям за це “давали по шапці”. Їм легше було відмовити дитині, у якої ріжуться зуби, щоб вберегти себе від обурення керівництва. Багато таких підходів практикують і досі, але це вже скоріше як неусвідомлена традиція.
Радянські традиції зберігаються не тільки у спеціалістів-практиків, вони продовжують культивуватися у медичних вишах
З тим, що корені антивакцинаторства серед лікарів сягають радянського минулого, погоджується й Федір Лапій. За його словами, імунопрофілактика в Радянському Союзі була відносно високою не тому, що лікарі розуміли її принципи та важливість й могли це пояснити пацієнтові. А тому, що це насамперед була вказівка партії.
“За радянських часів ми були закриті від світової медичної інформації, – каже Лапій. – Лікарі не обмінювалися досвідом, не читали закордонних досліджень та рекомендацій. Їм бракувало сучасних знань. А успішну статистику просто навчилися малювати". Це, на його думку, типово для авторитарних країн. Таке досі можна спостерігати в Білорусі.
"Коли я запитав колег у Білорусі, чи дійсно в них такі високі показники щеплення проти грипу, вони сказали, що “щеплюють каналізацію”. Тобто вакцини утилізують, а статистику малюють, – говорить Федір Лапій і додає, – такі відомі антивакцинатори як російська професорка Галина Червонська – це все вихідці медичної освіти Радянського Союзу”.
З цими висновками погоджується науковий редактор та лікар-анестезіолог Андрій Сем’янків і додає власні спостереження щодо еволюції мислення деяких пострадянських спеціалістів. "Маячня та свобода інформації, які заполонили інфопростір у 90-ті роки, дуже гарно лягли на мозок людей, які не звикли критично мислити. Одиниці за часів СРСР бачили закордонні журнали. Пересічний лікар читав підручник і, в принципі, все. Переляканий мозок пострадянської людини виявився родючим ґрунтом для антивакцинальних настроїв”, – підводить підсумок Сем’янків.
Радянські традиції зберігаються не тільки у спеціалістів-практиків, вони продовжують культивуватися у медичних вишах. “На жаль, ми маємо визнати, що у нас серйозні проблеми з медичною освітою", – вважає Риков.
Проблеми з освітою
"Коли я вчився в медичному виші, питання щеплення похапцем обговорювали хіба що під час проходження курсу “Інфекційні захворювання у дітей”, – продовжує Риков, – а незнання породжує страх”.
Студентка Кароліна Айропетян пригадує, як викладачка з фізіології Київського медичного університету висловлювалась на своїх лекціях проти щеплення: “Вона вірила в те, що хворобою можна заразитися від самої вакцини. Коли я запитала її, чи знає вона технологію виготовлення сучасних вакцин і сказала, що це в принципі неможливо, вона видала конспірологічну теорію: мовляв, туди можуть додавати щось невідоме”.
Так само, як і за радянських часів, сучасні студенти не володіють на достатньому рівні англійською мовою. А про вакцинацію розповідають ті самі лікарі, які отримували освіту в Радянському Союзі.
Андрій Сем’янків каже: “Дуже часто студенти не вивчають глибоко літературу. Вони дослухаються до своїх викладачів. Те, що транслюють студентам, потрібно фільтрувати. Цим могли б зайнятись завкафедри. Просто зібрати викладачів і сказати: не має значення, що ви думаєте, але антивакцинаторських меседжів студентам транслювати не можна. Але завкафедри ніколи не зроблять це, просто не захочуть сваритись з викладачами”.
Чи збільшення годин на вивчення імунопрофілактики змінить ситуацію – питання неоднозначне
Ще одна проблема і медичної освіти, і медичної спільноти: не виносити сміття з хати. Як пояснює Сем’янків, на Заході професор, лікар чи викладач вишу, який дозволить собі антинаукові вислови, стає персоною нон-грата в професійних колах. “А у нас більшість професури не наважиться сказати, що король голий”, – додає він.
І зазначає, що більше інформації з імунопрофілактики та імунології наразі отримують лікарі, які безпосередньо займаються цим питанням – тобто сімейні лікарі, імунологи, педіатри. А от лікарі інших спеціальностей набагато скептичніше ставляться до щеплення через те, що на це відведено мало годин в навчальному процесі. Але вони все одно мають потужний вплив на пацієнтів.
Проте чи збільшення годин на вивчення імунопрофілактики змінить ситуацію – питання неоднозначне. Імунолог Федір Лапій вважає, що – ні, оскільки такий досвід вже був, але якщо викладають ті самі викладачі, з тими самими меседжами – то це переливання з пустого в порожнє.
Було б неправильно розбирати причини антивакцинаторства в Україні та пропустити такий банальний аспект як гроші. Часто за антинауковими заявами криється вигода. Це не тільки український чи пострадянський тренд, а світовий. Як то кажуть, просто бізнес.
Просто бізнес
Один з лідерів думок антивакцинаторів – харківський імунолог Андрій Волянський. Він не каже напряму, що щепитись не варто, але його пости часто суперечать міжнародним рекомендаціям. Він, зокрема, проти щеплення перехворілих на ковід. А в його приватній клініці рекомендують перевіряти “напруженість імунітету” перед щепленням.
Свого часу він також виступав на одному з одеських телеканалів проти щеплення вакциною БЦЖ новонароджених у пологовому будинку. Тоді його аргументи спростувала одеський пульмонолог та фтизіатр Оксана Молода, нагадавши, що за рекомендаціями ВООЗ, немовлята в країнах, де поширений туберкульоз, повинні отримати БЦЖ-вакцину якомога скоріше. За українським календарем щеплення, це – третя-п’ята доба після народження.
“Волянський вважає, що перші пів року не варто щепити дітей вакциною БЦЖ, оскільки немає даних щодо стану клітинного імунітету дитини. Він радить перевірити це в його клініці та лише потім отримати щеплення, – пояснює Оксана Молода. – Проблема в тому, що шанси дитини захворіти та померти від туберкульозу, поки ми робимо аналізи на доволі рідкісні патології клітинного імунітету, – вкрай високі. Коли в Україні через проблеми з тендерами півтора року не було БЦЖ, смертність дітей до року від туберкульозу серйозно збільшилась. І Волянський це прекрасно знає”.
Андрій Волянський також відомий своїми скептичними заявами щодо вакцини Vaxzervia (AstraZeneca) індійського виробництва. Тепер ця вакцина, разом з китайською вакциною CoronaVac, схвалена низкою країн ЄС, не кажучи вже про ВООЗ.
"Коли в Україні через проблеми з тендерами півтора року не було БЦЖ, смертність дітей до року від туберкульозу серйозно збільшилась"
Позиція Волянського іноді здається парадоксальною. З одного боку, у своїх коментарях він поводиться як типовий поціновувач конспірологічних теорій та називає пандемію “аферою століття”. Але з іншого боку, за підтримки місцевої влади, в його клініці відбувається щеплення проти COVID-19 й одночасно пропонуються “додаткові обстеження на напруженість імунітету” за 100 грн та консультації лікаря за 400 грн. Розгадка парадоксу, ймовірно, ось в цих "додаткових обстеженнях".
У пості Департаменту охорони здоров’я Харківської ОДА також йдеться про ці обстеження. Проте жодних протоколів, які б радили масово щось перевіряти перед щепленням, просто не існує. Такі дослідження не дозволяють спрогнозувати, як людина перенесе вакцинацію. Але де-факто місцева влада у своїх соцмережах рекламує ці дослідження. Можливо, це була "випадкова" помилка чи витівка когось зі співробітників пресслужби?
Ми надіслали запит до Харківської ОДА із запитаннями, чи в курсі вони ідеї додаткових обстежень на напруженість імунітету та чи сприяли цим обстеженням?
Відповідь надійшла із затримкою. Після нагадування про запит та попередження поскаржитись омбудсмену з прав людини, нам нарешті відповіли.
У Харківській ОДА стверджують, що під час зустрічі з клінікою жодні додаткові обстеження не обговорювали. “Дослідження стану здоров'я та напруженості імунітету не є обов'язковими та не передбачені чинним законодавством”, – йдеться у відповіді на запит. Також зазначається, що оскільки вакцинальна кампанія на базі клініки фінансується з державного бюджету, то саме щеплення, так само як і медичний огляд, повинні бути безоплатними. Але ще раз нагадаємо: про "напруженість імунітету"йшлося безпосередньо на сторінці ОДА.
Ще одна лідерка думок – киянка Наталія Коломієць. За освітою – дитяча хірургиня, але нині позиціонується як “лікарка”-гомеопат. Вартість прийому, як зазначено на сайті "Центру класичної гомеопатії Наталії Коломієць", – 200 умовних одиниць.
Вона просуває ідеї антивакцинаторства. Чи дійсно вона вірить у те, що говорить, можна лише здогадуватись. Але те, що Коломієць підігрує своїй цільовій аудиторії, – очевидно.
Оскільки найбільш активно в плані популяризації антивакцинаторства Наталія Коломієць виступала задовго до пандемії, ми зв'язались з нею, щоб запитати, чи не змінилась її позиція. Ні, не змінилась. Наталія вважає, що пандемія перебільшена.
“Моя позиція не змінилась і я вважаю, що пандемії не існує. Я не кажу, що коронавірусу немає. Він є, коронавірусів багато, але він протікає скоріше як важка ГРВІ і лише невеликий відсоток людей важко його переносить”, – каже вона.
Людей з групи ризику вона також не вважає необхідним вакцинувати, оскільки впевнена в небезпеці вакцини та тому, що щеплення лише збільшить випадки захворюваності та смерті.
Проте, як показують офіційні дані країн, які одні з перших запровадили вакцинацію та вакцинували велику частину населення, смертність там значно знизилась.
Наприклад, в Ізраїлі. Або у Великій Британії.
Серед прихильників гомеопатії та й взагалі так званої "альтернативної медицини" – багато антивакцинаторів.
“Мода на натуральність – це тренд, – констатує Андрій Сем’янків. – І це прекрасно вкладається в парадигму антивакцинаторів. Проте на Заході подібні ідеї рідко просувають представники офіційної медицини. Частіше – адепти альтернативної медицини, які мають свою практику і свою аудиторію”.
Втім, лікарі, які зраджують науці заради вигоди, є й на Заході. Свіжий приклад: у США призупинили ліцензію педіатру Тому Поласу через його антивакцинальні заяви та відмовляння батькам від щеплення фразами типу: “А як ви будете себе почувати, якщо в дитини буде аутизм?”. Цікава деталь: цей лікар має мільйонний ютуб-канал, на якому зокрема рекламує БАДи.
Все буде добре
Україна ніколи не була серед країн, які могли б похвалитись високим рівнем імунізації населення. Наприклад, за повідомленням UNICEF, станом на серпень 2016 року лише 30% дітей отримали повний курс щеплення проти кору, 10% проти гепатиту В та 3% проти дифтерії правця та кашлюка.
Хоча загальна динаміка була позитивною: 2019 року, орієнтовно за рік до початку пандемії та через рік після серйозного спалаху кору, вже 93% дітей отримали курс щеплення проти кору. Зміни на краще, як бачимо, були. Але – повільні.
Остання пандемія відкрила скриньку Пандори та показала, наскільки глибокою залишається недовіра до вакцинації не лише серед пацієнтів, а насамперед – серед медиків.
Поступово ситуація змінюватиметься: все більше медиків володітимуть англійською мовою, у вишах більше уваги приділятимуть імунології, радянські традиції відійдуть у минуле. Наразі в Україні діє сучасний наказ МОЗ №2070, де немає антинаукових застережень щодо вакцинації.
Але знов-таки, лишається ризик, що зміни на краще будуть повільні. Занадто повільні. І комусь це може коштувати життя. Що робити? Рецепт від Сем’янківа: "Якщо щеплення стане питанням національної безпеки та заклики не вакцинуватись, особливо від людей певних посад та професій, будуть розцінюватись як серйозне правопорушення – частину проблеми доволі швидко буде вирішено”.
