Науковці Інституту геодезії під керівництвом завідувача кафедри фотограмметрії та геоінформатики професора Володимира Глотова зреалізували університетський проект – створення та дослідження безпілотного Arrow, який впродовж минулого року вже почав приносити прибутки. Про це повідомила прес-служба Львівської політехніки із посиланням на тижневик "Аудиторія".
Над цим винаходом, за словами керівника університетського проекту Володимира Глотова, науковці інституту працюють спільно з київською компанією «Абріс», яка спеціалізується на проектуванні та виготовленні безпілотних літальних апаратів: кияни розробляють конструкцію міні-літака, а геодезисти удосконалюють фотограмметричну частину та опрацювання цифрових зображень.
Володимир Миколайович із гордістю демонструє своє дітище – безпілотний літальний апарат. Сконструйований естетично, безпілотник також може похизуватися технічними характеристиками: легкий (важить усього вісім кілограмів і його можна запустити у повітря як з руки, так і з катапульти), швидкість польоту становить від 40 до 140 кілометрів за годину, максимальна висота, яку може підкорити, – 3000 метрів. Оснащений потужним акумулятором, пристрій може працювати у повітрі півтори години і передавати інформацію в радіусі двадцяти кілометрів. Безпілотний літальний апарат удосконалили до виробничої моделі, паралельно виконуючи різні госпдоговірні теми на замовлення: аерознімання, ортофотоплани та топографічні плани.
– Володимире Миколайовичу, чим відрізняється сконструйований літальний апарат від аналогів?
– Одна із особливостей комплексу FLIRT (на відміну від багатьох інших безпілотних аерознімальних систем) – можливість отримати знімки з мінімальними кутами нахилу, які відповідають стандартам класичного аерознімання. Окрім цього, він не лише вдвічі дешевший за подібні апарати відомих зарубіжних фірм, а й перевищує їх за технічними характеристиками. Якщо порівняти американський безпілотник фірми Trimble і наш, то вони різняться не лише класом, технічними характеристиками, а й зовнішнім виглядом (на світлині). У нашій моделі встановлено гіростабілізатори – це дозволяє проводити класичне аерознімання з кутами нахилу знімання, що не перевищують 3–5 градусів; є парашутна система, яка дозволяє у разі непередбачених обставин здійснити м’яку посадку, оскільки для нас важливо зберегти літак з дорогою цифровою камерою неушкодженим.
Володимир Миколайович підкреслює, що аерознімання – це процес, який прирівнюється до вищого пілотажу, адже в повітрі зробити потрібні операції не так просто, особливо, коли літак без пілота. Тож щоб отримати бажаний результат, довелося сконструювати кілька літаків. Зараз закінчують виробничі випробування другого апарата, значно потужнішого і більшого за розмірами, оснащеного камерою з набагато вищою роздільною здатністю. Крім того, цей безпілотник може, підіймаючись ще вище та охоплюючи більшу територію, зменшити відповідні похибки, підвищити оперативність роботи, тому і якість матеріалів значно краща.
– Над розробкою цього апарата працювали як у компанії, так і в нашій майстерні, тож користуємося результатами роботи спільно – продовжує Володимир Глотов. – Головне, що нам вдалося досягнути параметрів, необхідних для виконання класичного аерознімання. І надалі продовжуємо удосконалювати наш БПЛА, досліджуємо, аналізуємо після кожного польоту, радимося з колегами.
– Хто в інституті найбільш активно працює над удосконаленням безпілотника?
– Насамперед, наша кафедра фотограмметрії та геоінформатики і кафедра інженерної геодезії (долучаємо і творчу молодь, яка запускає ці літаки). Рухатися вперед нам допомагає директор інституту професор Корнилій Третяк. Виконують подібні теми й у НДЛ-18. Моя аспірантка Алла Гуніна працює над дисертацією на цю тему. Готується до захисту аспірант кафедри інженерної геодезії Євген Шило (наш основний пілот). По-доброму заздрю його керівнику – завідувачу кафедри професорові Анатолію Церклевичу. Докладаємо всіх зусиль, щоб залишити в інституті цього дуже перспективного молодого науковця. Спеціалізується по гелікоптерах аспірант Аль-Алусі Фарат Кіфах Фахрі. Активно працює у цьому напрямку доцент Юрій Голубінка. Радію, що маю своїх учнів і моїми слідами вже хтось іде.
