Як це не важко комусь втямити, але громадський активізм, народжений Майданом, себе вичерпав. Ми лишимось. Дехто. Як улюблені персонажі й водночас рясно обпльовані лідери суспільної думки.

Десь рік тому я знайшов фінансову неполітичну підтримку і ми зробили сайт Форпост. Рівно рік тому вийшла програма Великі перемовини на Першому Західному. Я перестав бути активістом. Бо я маю свої медіа.

Коли винайдуть машину часу, треба з'їздити в минуле... і... Ні, не вбити Сталіна. Грузин же. Нова секта образиться. Повісити Христофора Колумба. За яйця на реї.

Мені досі страшно. Бо й колись боявся. Двічі.

День прапора. Для мене він асоціюється з колхозом. Большевік біля села Большевік Голопрістанского району, Херсонщина. Так от...1989 год.

По долгу служби постійно стикаюся з людьми, які просять допомогти щось зробити. Деколи їде від того дах. Виробив алгоритм розмови.

Не міг подумати, що скажу аж таку бридоту...

Але порівняно з тим кодлом негідників, яке ми привели до влади на хвилі Революції Гідності ...

Найгіркіше у нашій війні те, що загиблі хлопці нікого не заставлять змінитися. І я не про штильних охламонів з купленими військовими квитками, чи озабочєних селфімоделей, які живуть в іншому вимірі...

19 липня минає 72 роки з того дня, як у Бутирській тюрмів в Москві, куди він був доставлений з Праги агентами СМЕРШу, помер видатний український політичний, громадський і духовний діяч Августин Волошин. В офіційну версію – параліч серця – мало хто вірить.

Дорожньої карти... як це зробити поки нема. Всіх хто кричатиме ПАЛИТИ чи БИТИ.... Та які проблеми. Йдіть. Робіть.  Але там діти. Вагітні діти в тому числі.