Дайджест

: Інформаційний центр ФК «Карпати»; Дайджест; 23 вересня 2017

Жахлива домашня поразка проти «Вереса», виліз з Кубка України від друголігового «Прикарпаття», низьке місце в турнірній таблиці... Це далеко не те, на що сподівалися уболівальники «Карпат» перед стартом сезону. Зрозуміти, хто винен в цій ситуації і як її виправити офіційному сайту допоміг відомий футбольний агент та менеджер Олег Смалійчук.

: Лілія Рагуцкая, "Апостроф"; Дайджест; 18 вересня 2017

Колись, аби поговорити з легендарним комбригом 93-ї бригади ОЛЕГОМ МІКАЦЕМ, журналістам доводилося шукати його в найгарячіших точках Донбасу. 93-тя бригада під його командуванням тримала бій під Карлівкою, брала участь у звільненні Пісок, Селидового, Українська, Нетайлового, Первомайська, Авдіївки. І зробила величезний внесок в героїчну оборону Донецького аеропорту, якою з вересня 2014-го керував Мікац.

: Марина Баранівська, Детектор Медіа; Дайджест; 12 вересня 2017

Розмова з журналісткою-фрілансеркою, яка тепер готує репортажі із зони АТО для «Української правди», згадує цікаві історії зі львівського періоду свого професійного життя й ділиться враженнями від колишніх та нинішніх поїздок на Донбас.

«Я чула недавно, як головний редактор каже: даємо цю тему журналісту N, бо в нього горять очі. Я це розумію, бо років десять тому в мене так само блищали очі, я кидалася на кожну тему, а тепер вони не горять. Це велика біда. Мої очі цинічно згори на все це дивляться… Я не можу вибрати собі іншу професію, тому що насправді я себе знайшла в цій професії. Питання в тому, яким і де є моє місце в ній», — із цих майже спонтанних зізнань Мар'яна починає свою розмову зі мною. Ми бачилися востаннє давно, на одній із сесій Школи професійної журналістики «Нова Україна». І ще тоді Мар'яна, на той момент керівниця проекту онлайн-видання Novynar.com.ua і відносно новоприбула киянка, привернула мою увагу своєю виразною журналістською зухвалістю та по-справжньому критичним поглядом на речі, які ми обговорювали під час навчання. Наша теперішня розмова триває майже 2,5 години, і під час неї я переконуюсь: і та її особлива зухвалість нікуди не поділася, й очі горять, коли йдеться про справжню журналістську роботу в полі.

: Наші гроші; Дайджест; 06 вересня 2017

Львівський апеляційний господарський суд дозволив Львівській міській раді укласти мирову угоду з ТОВ «МС Імперіал», забудовником ЖК Khmelnytskyi Park та узаконити будівництво житлового комплексу на вул. Б. Хмельницького, 230 А. Про це повідомляється в Єдиному державному реєстрі судових рішень, повідомляють Наші гроші.

Згідно з умовами мирової угоди, забудовник зобов’язується передати Львівській міській раді 39 квартир, серед яких чотири дворівневі, загальною площею 2 793,8 кв. м, а також ввести будинок в експлуатацію. Натомість мерія відмовляється від виконання судового рішення про знесення будівництва.

Нагадаємо, рік тому Львівська міська рада боролась з незаконним будівництвом на вул. Б. Хмельницького, 230 А. У жовтні 2016 року міські юристи подали позов до ТОВ «МС Імперіал» з вимогою звільнити земельну ділянку та привести її до попереднього стану. Тобто знести вже збудований багатоквартирний житловий будинок, оскільки він побудований на ділянці, яку підприємство фактично самовільно захопило. 27 жовтня 2016 року було порушено провадження по даній справі. Але вже 21 грудня 2016 року сторони вирішили укласти мирову угоду. Проте суд її не затвердив.

У січні 2017 року сторони представили проект нової мирової угоди. Згідно з нею, чиновники гарантували узаконення земельної ділянки, а забудовник мав передати в комунальну власність не менше 10% загальної площі квартир. Тоді суд також не затвердив угоду, оскільки вважав, що вона суперечить інтересам громади Львова, які представляє Львівська міська рада. Крім того, у квітні 2017 року було відкрито виконавче провадження про знесення незаконного будівництва.

Проте 22 травня 2017 року ТОВ «МС Імперіал» та Львівська міська рада уклали договір оренди на спірну ділянку. В матеріалах справах це звучить так: «усунули порушення законодавства щодо користування земельною ділянкою без належно оформлених документів».

Наявність угоди про оренду дозволила Львівському апеляційному суду дати дозвіл на підписання мирової угоди. На думку суду, вона є в «інтересах сторін і не суперечить вимогам чинного законодавства». В даному випадку сторони – це Львівська міська рада та ТОВ «МС Імперіал».

Цікаво, що у червні 2017 року Личаківський районний суд Львова у самовільному захопленні ділянки на вул. Б.Хмельницького, 230 А визнав винним 31-річного Сергія Кудрицького, маловідомого керівника одного з міських ОСББ. Його також звинуватили у тому, що він самовільно збудував ЖК Khmelnytskyi Park на захопленій ділянці. Кудрицький визнав себе винним та сплатив штраф у розмірі лише 13,6 тис. грн.

: Олександра Баландюх, Варта-1; Дайджест; 31 серпня 2017

Хто і на скільки платитиме більше, і кому субсидії взагалі не призначать.

: Богдан Білан, ІА ZIK; Дайджест; 31 серпня 2017

З часу створення департаменту з поводження з відходами у ЛМР минуло вже два місяці, але за цей час він так і не зумів повноцінно запрацювати. Депутати проголосували за його фінансування та кількість штатних одиниць. Мер Львова, нібито, погодився з потребою створення підрозділу, але, насправді, постійно гальмував роботу, не затверджував структуру та офіційно не визначав осіб, відповідальних за кожен напрямок роботи. Навіть приміщення для розташування не було виділено. У результаті, відсутність можливості повноцінно працювати призвела до того, що Іван Рудницький, який на прохання депутатів ЛМР та особисто Андрія Садового погодився очолити департамент, подав у відставку. Про це повідомляє ІА ZIK.

: Олеся Дацко, Твоє місто; Дайджест; 23 серпня 2017

Потенційний покупець нерухомості на первинному ринку має провести справжнє детективне розслідування, щоби придбати квартиру, а не повітря і клопоти.

: uaportal.cz; Дайджест; 21 серпня 2017

Надання Україні безвізового режиму для короткострокових поїздок уже з початку року викликає жваві дискусії в Чехії. А з відкриттям кордонів ЄС цій темі присвячується й чимало програм на телебаченні, адже приплив українців до Євросоюзу може тільки посилитися. Всі обговорення точаться навколо одного побоювання – збільшення рівня нелегальної трудової міграції з України, а відтак чи Чехія зможе впоратися з великими потоками мігрантів. Оскільки на сьогодні українських заробітчан більше, ніж із інших країн, чеське суспільство розділяється в поглядах на цю «загрозу».

Чому чехи нас побоюються?

Щоб зрозуміти, чим живе Чехія, розглянемо кілька основних показників: міграція, попит та пропозиція на ринку праці. Міграційна ситуація в західного сусіда за офіційними статистичними даними порівняно з іншими європейськими країнами за останні кілька років кардинально не змінилася. Станом на кінець минулого року в Чехії з населенням 10,5 млн легально проживало 467 562 іноземця, одну четверту з яких становлять українці (105 614 чол.). Більшість наших співвітчизників має дозвіл на тривале проживання (77 492 чол.) та на перебування понад 90 днів (28 122 чол.).

За січень – березень 2017-го до Чехії переїхало 10,9 тис. іноземців, із них найбільше громадян України (1,3 тис.), Словаччини (1,1 тис.) та Румунії (0,3 тис.).

Згідно з даними Міністерства праці й соціальних справ та Міністерства промисловості й торгівлі ЧР, кількість офіційних працівників-іноземців на території Чехії на початку 2016-го становила 407 106 чол. Її частка у загальній кількості зайнятих у ЧР порівняно з попереднім роком зросла до 8,1%. Більшість з них – 75,8% – це громадяни ЄС. Решта припадає на громадян інших країн – власників дозволів на роботу, карт працевлаштування, зелених і синіх карт. Із 105 614 українців, що офіційно проживають у ЧР, 41 847 працюють на підставі трудових договорів, 22 796 – оформлені як приватні підприємці. Навіть після такої простої арифметики логічно напрошується питання, чим же займається решта наших співвітчизників. Відповідь усі прекрасно знають. Тому чехи й побоюються українського «безвізу».

Безробіття падає, зарплати ростуть

Ситуація на ринку праці в Чехії покращилася. Згідно зі Статистичним щорічником ринку праці, в ЧР у 2016-му продовжувалося зниження зареєстрованого безробіття, яке почалося в другій половині 2014 р. Наприкінці минулого року чеськими центрами зайнятості зареєстровано 381,4 тис. безробітних, що є на 71,7 тис. менше, ніж у 2015-му.

За даними статистичної організації ЄС, станом на лютий 2017 р. Чеська Республіка мала найнижчий рівень безробіття в рамках цілого Євросоюзу – 3,2%. Для порівняння: Німеччина – 3,9%, Іспанія – 17,8%, Греція – 23,2% (найвищий у Європі). У США, наприклад, 4,4 %. А в червні 2017-го було зареєстровано найнижчий показник безробіття в Чехії за останні 19 років. Це передусім пов’язано із ростом чеської економіки, промислового виробництва й сезонної роботи, яка тепер у розпалі. Зокрема на будівництві, в лісництві та сільському господарстві. Це у свою чергу призвело до зростання попиту на робочу силу на середньокваліфіковані позиції, кількість вільних вакансій, реєстрованих центрами зайнятості, зростає. А відтак підвищуються зарплати. Тому пересічний чех дивиться на іноземних шукачів роботи як на загрозу свого добробуту. Збільшення пропозиції на ринку праці явно грає не на руку місцевим мешканцям, адже ріст зарплат може сповільнитися чи взагалі припинитися.

Чого не скажеш про чеських роботодавців, які, прогнозуючи майбутні втрати, б’ють на сполох, мовляв, внутрішній ринок праці не здатен запропонувати достатньо кваліфікованої робочої сили ні з лав безробітних, ні серед випускників навчальних закладів. Не залишається нічого кращого, як шукати трудові ресурси за кордоном. І їхні погляди спрямовуються, зокрема, й на українських працівників, які є оптимальним варіантом через подібність культур, здатність швидко вивчити мову та відому працьовитість. Тим більше, що в західних областях, особливо на Закарпатті, заробітчанство є історичною традицією.

Трудові візи ніхто не відміняв

Каменем спотикання української трудової міграції в Чехію вже багато років є процедура оформлення робочих віз. Лише 32 205 офіційно працевлаштованих українців згідно з законом не потребують дозволу на працевлаштування.

З 2009-го електронна система «Visapoint» викликала багато нарікань, адже записатися на прийом до чеського консульства в Києві або Львові за її допомогою було практичо неможливо. Тільки купивши «час реєстрації» у «посередника» за великі гроші (в останній час доходило до 1500 – 2000 доларів), можна було подати необхідний пакет документів. Чехія так і не змогла подолати цю проблему.

Тому під тиском чеських виробників уряд у 2016 році з метою збільшення трудової міграції з України до Чехії запускає дві спеціальні програми працевлаштування – «Режим Україна» (для кваліфікованих працівників, розглядає Генеральне консульство ЧР у Львові) й «Пілотний проект» (для висококваліфікованих спеціалістів, Консульський відділ Посольства ЧР в Києві), згідно з якими заява на трудову карту подається у спрощеному режимі – без реєстрації в електронній системі «Visapoint». Відтак на роботу в Чехії можуть розраховувати 5 тисяч українських заробітчан щороку.

У лютому 2017-го, враховуючи зростаючі потреби вітчизняних промисловців, квоти робітників по програмі «Режим Україна» збільшили вдвічі, відповідно збільшили й штат Генерального консульства ЧР у Львові на 4 особи. Але цим проблема не вирішилася: квоти, на думку чеських роботодавців, й надалі дуже обмежені (усього 10 200 осіб на цей рік), а строк оформленя віз зріс аж до 8 місяців.

Українці, що не відповідають вимогам для включення до вказаних проектів зі спрощеною процедурою, можуть також подати заяву на трудову карту повз «Visapoint», але з 20 квітня 2017 р. Генеральне консульство Чеської Республіки у Львові, з огляду на технічні можливості дипломатичної установи, приймає лише 15 заяв кожного понеділка з 14.00 до 16.00. Такі обмеження спричинили неабиякий ажіотаж і нарікання. І саме це показало чеське телебачення. Сюжет про довжелезні черги українців під чеським консульством у Львові, де люди змушені ночувати під дверима установи, щоб потрапити на прийом, центральний чеський канал ЧТ1 у перші дні відкриття безвізового режиму крутив по кілька разів на день. У пересічного чеха мало скластися враження, що тисячі безробітних українців з хвилини на хвилину ринуть до Чехії в пошуках роботи, принаймні мені так здалося.

Отож отримати легально українського працівника залишається проблемою. Тому чеські підприємства почали доволі масово працевлаштовувати українців із польськими робочими візами, отримати які набагато легше. (За даними польського Міністерства у справах сім’ї, праці і соцполітики у 2016-му Польща видала громадянам України близько 1,3 млн. запрошень на тимчасову роботу). Такий обхід закону передбачає немалі штрафи для роботодавців та видворення нелегального працівника (хоча по закону штрафи для нього теж передбачені – до 100 тис. корун, але чеська сторона їх не застосовує). Лише в березні цього року Чехія депортувала майже 300 українців, які працювали нелегально. Найбільш показовою й висвітленою ЗМІ стала облава на складі продуктового інтернет-магазину «Роглік» у Празі. В результаті рейду затримали 85 людей, 74 особам наказано покинути територію ЄС. Майже всі з них – українці, які мали польські візи, що не дають права на працевлаштування в Чехії.

Створити стереотип легко, побороти – важко

Не секрет, що погляди на українців у чехів різняться. Одні співчувають нам, що гнані безробіттям мусимо шукати кращого життя далеко від рідного дому та сімей, інші – навпаки – сварять, що забираємо у них робочі місця. Роботодавці розглядають як непогану альтернативу вітчизняним працівникам, але частина з них усе ж сприймає нас за нижчу расу через низький культурний рівень, адже українські заробітчани – це не завжди найкращі представники нації. Погодьтеся, нікому не хочеться бачити на вулиці, у трамваї чи метро п’яних дебоширів. І освіченим співвітчизникам досить часто важко побороти стереотип, що склався у чехів, які звикли до українських робітників на будівництві, що п’ють і лаються. П’яному «роботязі» й у голову не прийде, що він псує імідж країни, він навіть слова такого не знає.

Далі ящика пива й загорожі будмайданчика він не бачить. А думка, що його поведінка формує в корінного населення погане враження, а відповідно й погане ставлення до інших громадян України, ніколи не зродиться у його голові.

Але, на щастя, міграційна криза відсунула на друге місце «українське питання». Якщо офіційна міграційна статистика не змінювалася протягом останніх 2 – 3 років і виглядає досить привабливо, то це тільки внаслідок прийнятих антиміграційних заходів. Наприклад, Чехія вже рік усіма способами намагається не допустити біженців із Сирії, що перебувають у Італії та Греції, порушуючи всі європейські домовленості стосовно квот на прийом мігрантів. Навіть загроза фінансових санкцій (це стосується також Польщі й Угорщини) не впливає на зміну її міграційної політики. Прогресивна частина чехів на початку міграційної кризи засудила погляди президента Мілоша Земана, який прямо заявив про небажання бачити у своїй державі переселенців із надто відмінною культурою, краще вже хай будуть українці.

Але чеський уряд у червні цього року офіційно підтвердив відмову брати участь у програмі по перерозподілу мігрантів, мотивуючи тим, що «система розподілу біженців не працює» і «ситуація з безпекою змінилася» після останніх терактів у Європі. Замість 2691 прохача притулку згідно з квотами Чехія прийняла всього 12 біженців.

Бажання відгородитися від будь-яких мігрантів явно просвічується і в новелі Закону про перебування іноземців, яку в липні цього року підписав президент.

Шпальти газет відразу зарясніли заголовками на кшталт «Закон про іноземців: безпечніша Чехія? Швидше ляпас правам людини та гальмування інтеграції» або «Чехія – погане місце для життя». Незважаючи на те, що зміни явно обмежуєть права іноземців, що проживають у Чехії, і не узгоджуються з конституційним і європейським правом. Палата депутатів Парламенту Чеської Республіки таки подолала наприкінці червня вето сенату (верхня палата парламенту), проголосувавши повторно більшістю голосів за нововведення. Офіційною причиною такого кроку є посилення безпеки в країні. Але, як відзначають чеські правозахисники та Консорціум недержавних організацій, що допомагають мігрантам, такі обмеження торкнуться не тільки іноземців, а й чеських громадян, членами сімей яких є мігранти.

В основу закону, який розроблявся в 2016-му, лягли результати й рекомендації Аудиту національної безпеки за 2015 р., котрі були підготовлені сотнею фахівців на підставі розпорядження прем’єр-міністра. У розділі про міграцію вказується, що головним потенційним ризиком для країни вважаються масова неконтрольована міграція, організована злочинність і слабка інтеграція легальних мігрантів, які можуть бути джерелом соціальної напруженості.

За даними останніх досліджень української міграції, які проводили науковці Карлового університету в Празі, масовий перехід українців до Чехії, принаймні в короткостроковій перспективі, не планується. Дослідницький колектив Центру міграції «GEOMIGRACE» Карлового університету спільно з міжнародними партнерами з Польщі, Словаччини й України видали у вересні 2016-го дослідження про міграцію з України до Євросоюзу після анексії Криму та початку війни на сході України.
Під редакцією керівника «GEOMIGRACE», професора Душана Дрбоглава світ побачило ще одне видання про українських заробітчан «Українська трудова міграція в Чехії» , де на прикладі аналізу трудової діяльності та умов життя закарпатців у Празі та околиці досліджувалися грошові перекази в країну походження.

Які негативні зміни в житті мігрантів принесуть нововведення, скоро дізнаємося з практики. Інтеграційні центри в Чехії вже закликають мігрантів приводити свої документи у відповідність до нових правил, поки закон ще не вступив у дію. Зрозуміло одне, чим більше порушень буде з боку майбутніх заробітчан, тим більше підстав буде в Чехії боротися з нелегальною трудовою міграцією, що, у свою чергу, відіб’ється на українцях, які тривало проживають у Чехії.

Автор Оксана ЧУЖА, uaportal.cz

: Радіо Свобода; Дайджест; 11 серпня 2017

Днями у Янівському лісі поблизу Львова чоловік знайшов алюмінієвий бідон із архівними матеріалами УПА і знахідку передав у музей «Тюрма на Лонцького». Останній документ датований 1951 роком, що свідчить про те, що архіви пролежали у землі 66 років. Серед матеріалів – цінна інформація про діяльність українського підпілля у 1948–1951 роки, збереглось чимало друкованих видань і вперше знайдено дитячий журнал, який видавали у 40-х українські підпільники. Радіо Свобода ознайомилось детальніше з віднайденимы історичними матеріалами.

: Depo.ua; Дайджест; 09 серпня 2017

Сучасна Польща – це показник того, як після більш ніж успішних років правління однієї політсили інша, розуміючи, що повторити економічні результати попередників навряд чи вдастся, починає виїжджати – вочевидь спекулюючи – на інших темах. Врешті-решт, логічно опиняючись у глухому куті.