Львів`янка, яка втратила батька внаслідок наїзду водія АТП-1 судиться з АТП, яке подало апеляцію на рішення суду. Свою історію жінка опублікувала у соцмережі.
Надаємо повний текст допису жінки:
"Я, Пацула Уляна Володимирівна 31.03.1984 р.н. Донька, кохана дружина і матір 4-х чудових діток. Проте, 19.11.2018 моє життя і життя моєї родини розділилось на «до» та «після». Жахлива трагедія увірвалась у наші життя і до сих пір ми не можемо оговтатись. 19.11.2018, мій батько Талайло Володимир Васильович 26.02.1959 р.н. переходив дорогу на врегульованому переході на зелене світло світлофора вул. Сихівська та Кавалерідзе і став жертвою неуважного керування водієм Татуськом Романом Степановичем, маршрутки 46, яка належить ЛКП АТП-1. Після 11 днів проведених між життям і смертю, мій бідолашний батько покинув цей світ не приходячи до тями.
За весь час перебування батька у реанімаціному відділенні 8 лікарні, водій Татусько Р.С. жодного разу не навідався батька і не запропонував допомогу - ні моральну, ні фінансову, власне, людина навіть не прийшла з простим вибачення чи співчуттям. Після проведених у жахітті днів, розриваючись між сім’єю і лікарняним ліжком батька, який не приходив не тями, мені здавалось, що гірше не буде. Мої дні проходили у відчайдушних молитвах і міцних заспокійливих. Коли батька не стало, мій світ обірвався. Я втратила не просто батька, а підтримку і допомогу, а мої діти втратили дідуся,якого неймовірно любили. Він проводив з ними увесь вільний час, особливо з Марічкою, (вона була його улюбленою), вона-дитина з особливими потребами, яка вимагає особливої турботу, яку давав їй дідусь. В той момент, коли мені здавалось, що усі біди позаду, почалась судова тяганина, результатом якої водієві було присудження фінансове відшкодування, я ж натомість, з власної ініціативи, не вимагала суворого покарання для водія, у вигляді позбавлення волі.
Однак, як виявилось, цій людині чуже усе людьске. АТП-1 та водій Татусько Р.С. змусили мене пройти через 9 кіл пекла після усього, що мені довелося пережити.19.06.2019 відбувся суд, який мав принести мені спокій та полегшення, однак, останнього дня, в який можна було подати апеляцію, АТП-1, що де-факто належить Садовому Андрію Івановичу та водій Татусько Р.С.,який не був жодного дня усунений від роботи і навіть тимчасово не позбавлений водійських прав, знову «плюнули» в обличчя моїй родині,подавши апеляцію.
АТП-1 відмовляється відшкодовувати щомісячне утримання двом стареньким батькам мого батька (90 і 81 років) довічно у розмірі 686 грн, а також моїй доньці Марічці (з інвалідністю) до 14 років, у такому ж розмірі - 686 грн ( зараз їй 12). Також відмовляються від виплати моральної компенсації у розмірі сто тисяч гривень. Водій вимагає не позбавляти його права на водіння і не відбирати у нього водійських прав. Людина, що стала причиною смерті мого батька, досі їздить вулицями нашого міста. І тепер,замість того, щоб зайнятись пам’ятником на могилу батька, проведенням літа зі своїми дітьми, підготовкою їх до школи, я проводжу час у боротьбі з несправедливістю, в якій стала заручницею. Витрачаю гроші на адвоката, замість того, аби вкласти їх у майбутнє своїх дітей, але роблю це свідомо з двох причин.
По-перше - несправедливість має бути покарана, мої діти мають бачити і вірити, що є права і суди, які в змозі їх захистити. По-друге, я борюсь і тепер піду до кінця, тому що так би зробила незламна, найпрацьовитіша, наймужніша людина, яку я знала, так зробив би мій батько!" - написала жінка.
