На Львівщині незнайомий благодійник придбав для багатодітної сім'ї у потребі омріяний просторий будинок. Цю неймовірну історію розповіла секретар Куровицької сільської ради Золочівського району Ірина Бундза на своїй сторінці у Фейсбуку.
«Якось в кінці робочого тижня (була п’ятниця) зайшов у сільську раду молодий чоловік, Сергій, і запропонував купити багатодітній родині Марії будинок. Отак просто… Прийшов з наміром купити для них будинок...
Я була дуже здивована, тому що все це виглядало якось незвичайно, а навіть НАДзвичайно. Важко було у це повірити. Ми домовилися, що в понеділок, близько обіду, Сергій приїде і я йому покажу кілька варіантів будинків, які продаються. Ми домовилися, але я, якось, забула. Забула і все.
Згадала про домовленість аж у понеділок, переглядаючи в обідню перерву новини в інтернеті. Пройшла вже година часу, а Сергія все не було. Тут задзвонив телефон і Він повідомив, що запізнюється. За годину ми зустрілися і, взявши маму великого сімейства, поїхали оглядати майбутню покупку. Варіантів подивились декілька, але жоден йому не сподобався. Будинки були занедбані і потребували ремонту.
І тут Марія згадала про ще один великий, гарний будинок, який продається. На щастя у мене був телефон власників, ми їх викликали і поїхали на оглядини. Будинок нам сподобався, але вартість його була вдвічі вищою від попередніх. Молодий чоловік запитав, що ми про це думаємо, на що я відповіла, що останнє рішення все одно залишається за ним. Він тільки засміявся. Я повернулася на роботу, а Марія поїхала до дому. Через двадцять хвилин вона мені передзвонила і з сльозами радості повідомила, що Сергій вибрав все таки цей гарний, просторий будинок для неї і її дітей. Через два дні ми знову зустрілися щоб владнати деякі нюанси майбутньої покупки. Тут я хочу подякувати всім хто знайшов час і надав нам кваліфіковані консультації.
Щастю Марії не було меж. Моєму також. Треба було бачити очі її дітей. В них було стільки радості та надії на краще життя, що їхні емоції передалися і мені. Тільки Сергій був не зворушливо спокійний і мовчазний. На моє питання чому він це робить відповів просто: «А чому б ні, якщо я можу це зробити?». Без самозакоханості, без всякої гордині, без самолюбства, врешті-решт без «понтів».
Сьогодні Марія і її діти стали власниками будинку. Я хочу побажати щоб у їхньому новому домі завжди панував мир та спокій, здоров’я та щастя, радість та веселий, гамірний сміх. Нехай дітки ростуть і знаходять своє місце під сонцем. Хочу подякувати колишнім власникам будинку, які добре віднеслися до Марії та щиро раділи що на подвір’ї, де ніколи не було дітей, тепер лунатимуть дитячі голоси», - розповіла Ірина Бундза.
