Не те, щоби я був там якесь цабе – радше навпаки, працював за старшого куди пішлють.
Восени 2014 року зустрівся мені там добрий знайомий, краянин з Львівщини – генерал-майор Віктор Трепак, теж україномовний. Спілкування в штабі було державною. Звідси й простий висновок: силові структури в Україні будуть працювати в національному інформаційному середовищі з українською мовою як домінантною в сфері комунікації тоді, коли там в керівному складі будуть НАШІ.
А ще у вересні 2014 року на аеродромі в Краматорську мене хотіли віддухопелити ватяні київські спецпризначенці-"альфачі". За "9 мая во Львовє", за "вєтєранов", за оце от все. Але, по-перше, тут же з'ясувалося, що з тієї ж "Альфи" там було присутніх двоє офіцерів з кременчуцького навчального центру, що дивилися регулярно мої лекції на YouTube, і сказали, що жодних неподобств не допустять. По-друге, тоді я був на 8 кг важчий і постійно мав набій в набійнику. Так воно і минулося.
А зараз "Альфа" ватяна практично поголовно, мова нарад російська.
