1 33786446 2016727631672990 1395120770627141632 nСмерть батька зробила мене сміливою. Рак IV стадії дає час усвідомити, що кінець близько, але ще можна встигнути попрощатись і подумати.

Не дарма кажуть – радься зі смертю. Це допомагає визначити справжні пріоритети і додає сміливості діяти. Час обмежений, а тому не відкладай, не бійся подзвонити тому, кому хочеш, але не наважуєшся; зізнатись у чомусь; зробити те, що хочеш. По великому рахунку, коли помреш, про тебе скоро забудуть, то чого переживати, що помилишся, що хтось не так зрозуміє? Найпопулярніший жаль людей, які вже близькі до завершення свого життєвого шляху – я не жив своїм життям.

Чого боятись смерті, ми ж тут усі у рівних умовах. Усвідомленість рівності дає сміливість іти на контакт з людьми дуже популярними чи впливовими і пропонувати свої ідеї. «Усі ми помираємо, та рідко хто по справжньому жив» - казав герой фільму «Хоробре серце», коли мав сміливість ризикувати життям заради цілі, яка надихала. Важливим є «міг – между прошлим і будущім». Ось тут ми не рівні, тут результат наших постійних виборів, нашої уваги. Я говорила татові: «може б як ви себе більше шанували – то і не захворіли б». На що він відповідав: «а якби шанував, нічого не зробив би і захворів?». Він любив казати, мій депозит – мої діти і віддавався нам повністю. Наше безсмертя у дітях, зреалізованих проектах. А ще індійці кажуть – ми хворіємо від нездійснених мрій. О, то чим більше житимете, як мрієте, то, у принципі, більше житимете:)

Я б хотіла змінити традицію похоронів, починаючи з себе. Одним словом - мій заповіт:) Хто прийде, хай згадує прикольні історії з мого життя, слухайте музику, яка мені подобалась і яка подобається вам, святкуйте продовження життя:) А моє завдання – наколекціонувати тих класних спогадів побільше.