Паршиве явище, яке наш самоврядний істеблішмент і не планує викорінювати. А навпаки, всебічно толерує, видає за прагматизм, за якусь “мудрість”. Тому що живиться з такого.
Тож, мерія на Широкій 2, від запорізького забудовника, отримує 3000 м.кв. площі під реабілітаційний центр (тобто Садовий під свій PR i Unbroken). Взамін, на ділянці, яка є власністю міста та надана у безкоштовне користування під спорудження реабілітаційного центру для військових, Sensar спокійно будує запроектованих 49 тис. м.кв. комерційної нерухомості, з якої 23 тис. м.кв – це апартаменти для тимчасового проживання. Але, відтепер, ЛМР, як представницький орган громади, йому не заважатиме.
По факту, відведена під приміщення для тимчасового проживання площа, яка була, така і залишилася – 23 тис.м кв. Різниця лиш у тому, що рік назад, ці приміщення називали просто “апартаменти”, а тепер велично йменують “готель і готельні апартаменти”.
Тож, мешканці Брюхович, зі своїми вимогами про затвердження ДПТ, зміною МОУ та інтересами в сторону зменшення щільності забудови – послані лісом…
Ба більше, навздогін, нам ще швирнули смердючу кістку – ім’я Доманського. Мовляв, гризіть, насолоджуйтесь і пам’ятайте хто винен.
З промовистого…. якщо Sensar не виконає обіцяного, відрізати собі палець не погодився ні Любомир Зубач, ні палкий прихильник забудовника Петро Адамик.
До речі, ні давня історія з реконструкцією туалету в одному з парків Запоріжжя, на місці якого Sensar шахрайським методом збудував величезний офісний центр, ні нова історія з тендером по Охмадиту – пересторог в мерії щодо добросовісності Марка Марченка не викликають. Ну, але то певно тому, що ЛМРівська політична еліта дуже віруюча, відтак, глибинно розуміє грішність людської натури та гостро відчуває потребу прощати ближніх.
Наталія Шелестак, дякуємо, за Вашу позицію. За те що брюхівчан чуєте і підтримуєте. Вас у Брюховицькому лісі, через 3-5 років точно закопувати не будемо.
Юлія Лацик
