Одна жінка написала, що її дочка не хоче в Польщі розмовляти українською в публічних місцях, бо поляки дивляться скоса на українців.
Це треба уточнити.
Я живу в Польщі і що кілька хвилин стикаюся з українцями в публічному просторі (знаю, що це українці, бо чую їх). Не помітив, аби хтось на них дивився скоса.
Я сам щодня по кілька разів на день розмовляю з українцями на вулиці, або особисто, або телефоном. Не розмовляю тихо, ніхто не дивиться скоса.
АЛЕ!
Коли я чую російську, дивлюся скоса, інколи навіть з відразою.
Колись, коли жив у Варшаві, до війни (2014) мав товариша з Луганська. Він знав українську, але ми з ним розмовляли майже виключно російською. Це був такий виняток з правила, що я з громадянами України російською не спілкуюся, до війни я ще не був такий завзятий та принциповий.
Коли ми розмовляли російською на вулиці, в магазині чи в трамваю, люди дивилися скоса, навіть з агресією, але мені це було по цимбалах.
Коли я до нього дзвонив і він, якраз, був в автобусі чи трамваї, чи на вулиці, він переходив на українську, боявся людей.
Я гадаю, що не треба в Польщі українцям цуратися своєї мови. У жодному разі. До русскововорящих граждан я багато разів звертався з проханням покинути російську мову в Польщі і розмовляти українською.
