Давним-давно, коли я ще був юним журналістом, а в українському телевізорі з’явився величний серіал «Роксолана», поїхав я до Рогатина репортаж писати.
Походив, пофоткав і дай но, думаю, зайду попитаюся думки про їхню краянку і серіал в Союз українок. Милі жіночки мене гарно зустріли, напоїли чаєм з якимись пляцочками. Поговорили про Роксолану-Лісовську і про Роксолану-Сумську. Деталей розмови вже не пам’ятаю. Крім одного моменту, коли я поцікавився, за рахунок чого, на їхню думку, українка мала такий вплив на Сулеймана. «Ой, прошу пана, та то ж очевидно. Вона ж так гарно вишивала», - не роздумуючи відповіла одна союзянка. «І стільки пісень гарних знала», - моментально доповнила її колежанка.
Згадав я це, зачудувавшись реакцією на зйомки реклами білизни в Палаці Потоцьких. Ну є, звісно, в цій ситуації певна пікантність, але щоб аж так хапатися за серце і стогнати… А чого власне? То ж не церква, врешті-решт. Чи, може, в старі добрі часи шляхетне панство не провадило там балів із заливанням мордяк і лапанням по закутках графинь за все, що в них надавалося до лапання? Певно, резиденцію будували не для того, щоби правити в ній Служби Божі,
Дехто, побачивши дівку в негліже, навіть заголосив про бордель. Пораджу таким, аби, боронь Боже, часом не пішли собі в Картинну галерею, до якої власне належить Палац Потоцьких. Бо в тій галереї – храмі мистецтв – важко уявити, але є картини з дівками, на яких нема навіть того, у що була вбрана модель під час зйомок реклами. Не ходіть, бо можете схопити атак серця від тої аморалки.
