Говорили про програму, супутні бізнеси, життя. По-різному, але ми з ним рухалися паралельними курсами - обоє припинили роботу на медіа і унезалежнювались, кожен створюючи власний бізнесовий фундамент, відкривали для себе геть нові горизонти. Десь раз на кілька місяців сідали і "звіряли годинники", обміннючись досвідом, враженнями, думками. Зараз тішусь, що попри шалені графіки, ми "дотискали" і знаходили час на розмови. Пелих був одним з небагатьох сміливих підприємців-візіонерів, який вмів думати наперед, не боявся втратити в грошах чи можливостях, але залишався вірним своїм принципам.
Він зараз був би неймовірно помічним і в реформі Суспільного, і в громадських та бізнесових рухах. Ігор якраз дозрівав, щоб думати про те як починати розрухувати Тернопіль. Страшенно шкода. Пішов на самому злеті, перетворившись у спогад та натхнення, не встигнувши інституціоналізувати своє бачення, свій вплив.
Кривенко, Пелих, Квятковський, Іващишин, за пару тижнів день народження Гії Гонгадзе... Для мене кожна весна відлунює іменами, які відходять, відкриваючи для усвідомлення масштаб свого значення для покоління. Але кращі не тільки зникають. Вони живуть серед нас, поруч з нами в звичайні - чи проявляючись в критичні - моменти. Тих, хто робить вагомі внески, можна цінувати ще за життя.
