Цей день в історії - 17 вересня 1899 р. у львівській катедрі св. Юра було висвячено на єпископа о. Романа Шептицького. 2-го лютого 1899 року о. Андрей Шептицький номінований імператором Францом Йосифом І на Станіславівського єпископа. Тільки особистий наказ Папи Лева ХІІІ зобов’язав о. Андрея прийняти цю високу гідність, про що свідчить лист Софії Шептицької до газети краківської «Czas» за 2-ге липня 1899 року.Перші пастирські послання Андрея Шептицького, крім української, також публікуються польською мовою. Їх перекладає Казимир, а видає батько — Ян Кантій. Про це згадує у спогадах монахиня сестра Марія Криста, зазначаючи, що Казимир у цей час усіх вчить «руської» (української), зокрема і маму, яка прагнула читати пастирські листи в оригіналі. Готуючися до єпископської хіротонії, Шептицькі купують у Станіславові землю за 10 тис. злотих ринських (офіційно її купує о. Андрей), на якій коштом вже Станіславівського єпископа Андрея має бути збудована церква для потреб духовної семінарії. У цей час уряд із державного бюджету виділяє 140 тис. злотих ринських на будову самої семінарії.
12-го вересня о. Андрей Шептицький у віці 34-ох років складає присягу перед цісарем Францом Йосифом І, а вже 17-го вересня у неділю у Львові, в соборі св. Юра відбулась єпископська хіротонія. За тиждень — 24-го вересня — у Станіславові (нині Івано-Франківську) урочисто інтронізували єпископа Шептицького. Активну участь у підготовці світських урочистостей брав Казимир – пізніший архімандрит о. Климентій, який присутній серед гостей у соборі святого Юра. Одразу після єпископської хіротонії 18-го вересня Казимир їде до Станіславова, де чекає на приїзд брата, а до цього часу займається приготуванням урочистостей, пов’язаних із інтронізацією.
У неділю, 17 вересня 1899 р. о 8 годині велика маса людей облягла площу св. Юра. Стару церкву св. Юра наряджену в зелень і багаті килими, натовп заповнив по береги, залишаючи тільки вузький прохід для церковних ієрархів і світських чиновників, які брали участь в тій урочистості.
О 9-ій годині задзвеніли всі церковні дзвони і в цей час урочистою процесією введено єпископа Шептицького із палацу митрополитів до церкви.
Спереду ступали каноніки із свічками в руках, а запрошені до процесії світські – несли два позолочені хлібці і позолочені дві бочки з вином. Разом з ними ступав також і батько – Ян Кантій Шептицький, вбраний у темний шляхетський кунтуш і з цісарським орденом на синьо-жовтій стрічці.
В урочистій Літургії брали участь єпископи трьох обрядів: латинського, візантійського та вірменського. Консекратор митрополит Куїловський в гроні асистентів консекраторів єпископа Ісаковича, Моравського, Гриневецького, а також Вебера, Пельчара і Чеховича, розпочали Святу Літургію. Співконсекраторами були єпископи Чеховий і Вебер, а решта єпископів асистували.
Перед вівтарем зайняли місця представники світської влади. Намісник Леон граф Пінінський, віце-президент Намісництва Ян Лідль, радник Намісництва п. Коженьовський, староста Вацлав Залеський, а також інші представники влади світської і духовної. Тут також зайняли свої місця батьки і брати номінованого єпископа, а також княгиня Адамова Сапіжина, графиня Казимирова Бадені, княгиня Чарторийська, а також багато приятелів і знайомих нового владики. Присутні були також Михайлина та Владислав графи Коморовські, Софія Скшинецка, Софія Моравська, графи Чосновські, Станіслав граф Мительський, Людовик граф Дембінський, Станіслав Старовєйський, Антоній Попель. Батько Ян Кантій стояв біля іконостасу. Неподалік в оточенню жінок, сиділа його мама Софія з Фредрів графиня, яка уважно слідкувала за кожним рухом сина. На церемонії були присутні всі брати: Олександр, Станіслав, Леон і Казимир.
Коли єпископ-номінант увійшов з палацу до церкви, перед вівтарем Богородиці одягнувся в шати священичі, розпочав Митрополит понтифікальну Літургію, а єпископ-номінант служив Літургії біля бічного вівтаря. Під час тзв. «першого сходу», коли диякон виголосив «Премудрість, прости», приступив єпископ до царських воріт, на постелений перед вівтарем килим із зображенням орла, який символізує піднесеність духу. Тоді ж, після заклику архидияконів «бути уважними», отець-мітрат Білецький «Постулат» виголосив коротку промову до Митрополита, в якій просив про висвячення Шептицького на єпископа.
Після усталеної церемонії чину хіротонії, єпископ Шептицький виголосив «Символ Віри». Після цього консекрованого єпископа було вбрано в єпископські шати, а в руку отримав єпископський посох.
Хор з людьми заспівали «Многая літа».
Після цього єпископ Шептицький із посохом в руках став на коліна перед єпископами. Митрополит поставив на голову Євангеліє, а всі єпископи поклали на нього руки. Після молитви митрополит надягнув на Шептицького мантію. Тим самим, чин хіротонії було завершено.
Після завершення Літургії, єпископ Шептицький вийшов з собору Святого Юра і перейшовся до митрополичих палат. Через якийсь час появився він на балконі, з якого поблагословив вірних. Після цього майбутнього Митрополита вітали гості. Першим промовив батько Ян Кантій, сказавши кілька слів української. Після чого розплакався і поцілував сина в руку і в щоку. Єпископ поцілував батька в обі руки. Від імені українців Шептицького привітав Дам’ян Савчак (1847-1912). О 14.00 розпочався урочистий обід з нагоди хіротонії, на який Митрополит Куїловський запросив 60 осіб.
