Від великого друга нашого міста віденського професора Андреаса Гофера близько 5 років тому я почув фразу, яка перевернула мій світогляд. Він сказав, що дійсно вражаючих змін у окремо взятому великому місті можна досягнути лише в разі тривалих трансформацій протягом 15-20 років і, щонайцікавіше, коли ці зміни відбуваються внаслідок послідовної роботи єдиного політичного керівництва.
До цього я ніколи не задумувався, що на відміну від президентських термінів, кількість каденцій міських голів у більшості країн світу не є обмеженою. Бути на посаді мера 3-4 каденції підряд не соромно, а, навпаки, почесно. Так є у високодемократичних країнах світу.
Починаючи з середини 2000-них я часто відвідував Відень, бачив наскільки сильно він змінився за 15 років. Не просто змінився, а став згідно з офіційними рейтингами найбільш комфортним містом на планеті. Починаючи з середини 1990-тих там послідовно втілювалась політика пріоритезації громадського транспорту, формування якісних громадських прострів, турботи про екологію, оновлення історичної частини, практика втілення зразкових містобудівних стратегій на різних міських територіях.
Результати не зразу були помітними. Пригадую Відень 2006. З сьогоднішнім днем навіть порівнювати важко, але починаючи з середини 2010-тих на зміни у місті звернув увагу цілий світ.
Ще одним містом, за змінами якого я постійно стежу, є німецький Лейпциг. За темпами розвитку він є найбільш успішним крупним містом Німеччини.
Про містобудівну політику і досягнення можна розповідати довго, але це окрема розмова. Достатньо сказати, що це місто, де попри наявність найбільших заводів BMW та Porsche було розбудувано найбільшу в Німеччині трамвайну мережу. А ще вони закупили стільки рухомого складу, що у них серйозна проблема з заторами - трамвайними заторами ;)
Якщо говорити про міста сусідньої Польщі, то чи не найбільш вражаючих результатів у сучасній історії вдалось досягнути у Ґданську. Гадаю, багато хто з львів’ян бачив це на власні очі, і слова тут зайві.
Хочу навести ще останній приклад з іншого континенту. Місісаґа - шосте за розміром місто у Канаді. За кількістю населення повна аналогія зі Львовом. По факту це місто буквально межує з Торонто. У ньому прекрасна мережа громадського транспорту, зразкова велоінфраструктура, а ще послідовна і дуже успішна фінансова політика. Я взнав про існування цього міста на лекці китайського архітектора Ма Янсона, який там збудував феноменальні вежі і з великим теплом відгукувався про тамтешню міську політику. Пізніше дізнався, що здобутки цього міста, виявляється, є непересічними.
На останок важливі цифри про очільників цих міст:
У Відні між 1994 та 2018 роком (24 роки підряд) міським головою був Міхаель Гойпль.
У Лейпцигу з 2006 року міським головою є Буркгард Юнг. І оскільки цього року його обрали в черговий раз, він буде мером щонайменше до 2027 року (тобто мінімум 21 рік поспіль)
У Ґданську міським головою з 1998 по 2019 рік (21 рік) був зразковий мер Павел Адамович, трагічну долю якого ми пам‘ятаємо. Безсумнівно, за інших обставин він і надалі залишався би на посаді.
Містом Місісаґа починаючи з 1978 по 2014 рік керувала Гейзел Маккаліон. На посаді мера вона працювала 12 термінів (36 років!) аж до виходу на пенсію, адже вдячні мешканці постійно переобирали її на новий термін.
Часом я читаю коментарі про те, що "Садовий хороший мер, але як так іти на 4-тий термін... чи це прийнятно?" Я впевнений, що для Львова зараз – це найкращий сценарій. Особисто я чекаю від наступних чотирьох років вражаючих змін на краще.
Розповідаючи про інші міста, я згадував про трамваї. Візьмемо цей окремий аспект як приклад. Так от, на схемі подано існуючу трамвайну мережу Львова. За останні 15 років її модернізували на 90%. Це рівнозначно побудові трамвайної мережі з нуля!!! Такого не зробило жодне українське місто. Більше того, оновлено весь рухомий склад і очікуються нові великі поставки сучасних трамваїв. Коли бачиш це все на одній схемі – це вражає. А попереду модернізація ще 10% і побудова нових ліній в напрямку півночі та півдня. Зараз саме той момент, коли розпочате потрібно продовжити.
