Слово Боже, яке сьогодні почуємо у храмі в часі Літургії є дуже промовистим і надзвичайно зворушливим, до глибини серця. Його можна поставити поруч з притчами про блудного сина чи милосердного самарянина. У ньому розповідається про те, як Христос відпустив гріхи розслабленому чоловікові та оздоровив його. Виглядає, що ця подія з земського життя Ісуса Христа була наскільки промовистою, що про неї згадують аж три євангелисти - Матей: 9,1-8, Марко: 2,3-12 та Лука: 5,18-26. У центрі сьогоднішнього Євангелія стоїть саме версія Матея. Отже, у чому ж суть?
Подія, яку описує Євангелист Матей мала місце у Капернаумі – містечку, яке знаходиться на березі Галилейського моря. Тут проживав апостол Петро з родиною, тут, як виглядає, був також «прописаний» Ісус Христос і тут він сплачував податок на Єрусалимський храм. У Капернаумі та його околицях Ісус виголосив більшість своїх наук, зокрема так звану Нагірну проповідь. Євангелисти звертають увагу на те, що Христос, окрім проповідей до народу, вигоював його рани і недуги, зокрема через оздоровлення хворих.
У старозавітному розумінні кожна хвороба була наслідком гріха. Відповідно, людина, яка хворіла, повинна була покаятися передше перед Богом, який єдиний може відпускати гріхи. Щойно опісля вона могла очікувати на оздоровлення.
Розслаблений, про якого мова у сьогоднішньому Євангелії, не мав можливості сам прийти до Ісуса, адже він був фізично слабий, кволий, немічний. Він був зданий на ласку і милосердя тих, які його знали, в першу чергу родини, друзів.
Проте, контекст євангельської розповіді дає зрозуміти нам, що цей розслаблений навіть не мав родини. А тому до стіп Христа його принесли друзі. Він же сам жодного не промовляє. Ми не знаємо достеменно, що керувало тими друзями, що вони аж наскільки бажали його оздоровлення, що спромоглися на такий подвиг. Мабуть велика любов і милосердя.
Євангелист Матей при цьому підкреслює, що друзі розслабленого принесли його не з відчаєм, але з вірою. Саме з огляду на їхню віру Ісус чинить дві неординарні речі, які були незрозумілими для його сучасників:
- відпускає розслабленому усі його гріхи;
- оздоровляє його цілковито, так що він повертається до свого дому власними ногами.
Коли Христос промовив слова: «Бадьорися, сину, твої гріхи відпускаються», то почув галас книжників, які кричали, що він промовив хулу. З точки зору юдаїзму він повинен вмерти, адже посягнув на Бога, який єдиний може відпускати гріхи. До речі, це саме звинувачення у хулі фарисеї та книжники використають опісля, щоб винести Христові смертний вирок. Однак, Христос не звертає увагу на їхній галас, бо він свідомий своєї місії – місії Божого Сина. Через це він проявляє себе як повновладний, що може гріхи відпустити.
А далі він творить чудо, яке навело страх на присутніх і вони почали славити Бога – він оздоровлює розслабленого. Євангелист Матей наголошує на тому, що він встав і пішов до свого дому.
Ключовим моментом сьогоднішньої євангельської розповіді, як на мене, є саме друзі того розслабленого чоловіка та велика віра, з якою вони його принесли до Ісуса. Саме завдяки цій вірі Христос і відпустив розслабленому гріхи, і оздоровив його. Щира віра друзів робить великі дива!
У нашому житті присутність друзів є визначальною. Від того, чи ми маємо друзів і яких ми маємо друзів, залежить краса нашого життя. Як же слушно говорить старозавітній Сирах, коли каже, що «вірний приятель - міцна захорона: хто знайшов його, той знайшов скарб» (Книга Сираха 6,14).
Пишучи сьогоднішні роздуми над недільним Євангелієм, я натрапив на чудовий вірш авторства Любомира Винника, який у поетичний спосіб пояснює суть дружби і друга. Дозволю собі його зацитувати, оскільки він допоможе нам глибше зрозуміти і сьогоднішнє Євангеліє:
А в дружбі не буває порівнянь.
Немає друзів кращих або гірших.
Лиш справжній друг за тебе без вагань
може віддати все і навіть більше.
В очах у друга не буває фальші.
І заздрості у серці теж не буде.
І байдуже молодший він чи старший,
та він тебе ніколи не осудить.
А дружбу не вимірюють словами.
Слова - ілюзія, що створена із пилу.
Лиш дружба не розвіється з роками,
бо справжня дружба це велика сила.
У дружбі не буває порівнянь.
Це кожен з нас повинен добре знати
Бо друг - це той, за кого без вагань
ти теж готовий все, що є віддати.
Подякуймо сьогодні Богу за наших друзів – вони наш скарб і лік! Одночасно звернімося до Господа з молитвою за них, адже, як бачимо, щира молитва друга може цілковито змінити життя!
Боже, дякую Тобі за моїх друзів!
