Сьогодні в центрі нашої уваги в часі Літургії стоїть уривок з Євангелії від Матея, у якому розповідається те, як Христос розмножив п’ять хлібів і дві риби, нагодувавши ними «п’ять тисяч чоловік, окрім жінок та дітей». Розповідь про це чудо знаходимо в усіх чотирьох Євангеліях (Мт. 14,13-21; Мк. 6,30-44; Лк. 9,10-17; Ів. 6,1-14). Щоби зрозуміти суть цього чудо, пригляньмося тексту сьогоднішнього Євангелія.
Ісус Христос свою проповідь Доброї Новини про Царство Боже розпочинає з Назарету – містечка, де провів свої дитячі та юні роки і де народилася його матір Марія. Однак, найбільше часу він проводить в районі Галилейського моря, або, як по-іншого його називають Євангелисти, Генезаретського озера. Саме в околицях цієї чудової місцевості він проголошує Нагірну проповідь (5,6,7 глави Євангелія від Матея), яка становить центральну частину його навчання. Поряд з проповіддю Христос оздоровлює багатьох людей. Тому і не дивно, що за ним слідували багато людей, які бачили у ньому свою останню надію. Євангелист Марко, описуючи це видовище, звертає увагу на те, що ці люди були як вівці що пастуха не мають (Мк. 6,34). Христос був до них повний милосердя і любові, а тому він гоїв їхні рани і їхні недуги. Він був тим, який дбав про їхні душі.
Проте, у сьогоднішньому Євангелії Христос постає перед нами як той, який дбає не тільки про душу, але і тіло людини. Слухаючи Ісуса, народ затримався аж до вечора. Його учні слушно звертають йому на це увагу, що звечоріло і народ зголоднів. А тому, логічною виглядає їхня пропозиція, щоб відпустити людей, щоб купили собі поживи. Однак, Христос пропонує апостолам щось таке, що є понад їхню силу – нагодувати усіх. «Дайте ви їм їсти» (Мт. 14,16) – каже він учням. Можемо собі тільки уявити їхнє здивування. Через це у відповідь вони з певним розчаруванням стверджують, що мають тільки п’ять хлібів і дві риби. Але, саме у руках Христа цей харч стає поживою для усього народу. Ба більше, ЄвангелистМатей звертає навіть увагу на те, що після того, як усі наситилися, апостоли зібрали дванадцять повних кошів харчів, що залишилися.
Християнські письменники, аналізуючи розповідь про чудо розмноження хлібів, звертають увагу на те, що воно є символом Євхаристії, тобто Служби Божої. Першу Євхаристію відслужив сам Ісус Христос разом зі своїми учнями на Тайній Вечері і заповів служити її постійно, аж поки він не повернеться у своїй славі у часі другого приходу. "Прийміть, їжте, це є тіло моє .."; «Пийте з неї всі,цеєкров моя». Ці слова ми чуємо кожного разу в часі Літургії. І вони не є простими словами, вони є центральними словами Літургії, а разом з тим центральними словами нашої віри. Бо хто хоче побачити сили своєї віри, нехай замислиться, чи бачить він у Євхаристії обличчя Христа, який віддав себе за нас.
У людському житті хліб відіграє надважливу роль. Хліб є нашою щоденною поживою. Без нього людини може померти. Досить часто під щоденним хлібом ми розуміємо все те, що необхідне нам для життя. У молитві «Отче наш», якої нас навчив сам Спаситель ми також просимо «хліба щоденного». Практично все життя людини пов’язане з тим, щоб собі отой хліб здобути. І Господь нам у тому допомагає. Слід, однак, у кожній хвилині пам’ятати, що хліб не є виключно плодом рук людських. Він є даром Божим, яким ми повинні ділитися з ближнім.
Але, людина є істотою духовно-тілесною. Відповідно вона потребує не тільки їжі фізичної, бо вона таким чином нічим не відрізнятиметься від тварини. Людина потребує також їжі духовної, якою є Євхаристія. Колись відомий німецький філософ Людвіґ Фейєрбахсказав на перший погляд дивні слова: «Людина є тим, що вона їсть». Проте, у цих словах криється велика істина. Людина живе тим, що вона споживає.
Митрополит Андрей Шептицький у своєму поясненні молитви «Отче наш» звертає особливу увагу на духовний вимір прохання про хліб щоденний. «Те слово,«хліб наш насущний дай намсьогодні», можна приймати в двоякому значінню. Насамперед у значінню, сказатиби, матеріальному.Через слово "хліб" висказуємо все те, що для дочасногожиттящоденно треба.Алеможна, і відай треба під "хлібом" розуміти й надприроднийхлібПресвятоїЄвхаристії.Він є такожнасущним – щоденним кормом, бощоденнейогоспоживання приносить чоловіковибезмірнийхосен, невисказане добро. А поза Євхаристієюще в дальшійперспективіпідтаїнственнимхлібомрозуміємоБожу благодать, що через св[яті] Тайниуділяється. (…) Тим проханням учить нас Ісус Христос бажати й просити того, щоконечне для життя, для себе й ближніх, заразом бути вдоволенимтим, щоконечне; не бутизахланним на те, що не конечне».
У сьогоднішньому Євангелії Ісус, годуючи нас хлібом, запитує нас, а що є нашим хлібом життя? Іншими словами, що є нашим сенсом життя, який рухає нами щодня. Спробуймо дати собі відповідь на це питання у молитовній тишині. Нехай участь у Службі Божій допоможе нам у цьому!
