Ми єдина нація у світі, яку історія нічо не вчить.
Просто. Ні-чо. Нічогісінько. Крім нових пісень. Тепер хоч все менше і менше тужливих. Лєнта за лєнтою... таки зробила переворот в нашій музиці.
Тому повірю і що наша мова основа санскриту і Ісус з Галичини.
Але в цих постійних історичних кривавих граблях по спіралі є певний кайф. Самобутність, це чи що..
Один раз в 10 чи 20 років ми то все будем палити і гинути за прихід нових чесних вождів, які домовляться з частиною попередників і нічого не змінять докорінно.
Написано на роду. На чолі ж нє... Чи шо..(
Чи то наш кайф...
Ні за чим не шкодую.
Лише мам, коханих і дітей вбитих солдатів шкода.
Ті Пацани з Неба кажуть..
- Ну не йоб їх мать...
А Бог лапає за руку святого Петра і тихо просить:
- Не бештай солдатиків за матюк російський... Сам вниз подивись. Як файно воюють. І що мають.
Петро мовчить і вкотре відкриває райську браму.
- Заходьте. Йдіть гляньте ради кого вмерли.
Звідтам видно все.
