Знаєте, які наслідки має оте нарікання в суспільстві на "незрозмілу американку" Уляна Супрун ? І я навіть не про обивателів і якісь хамські заяви, а про цілком гречні (хоч непритомні) посили. В основі яких — не критика/обурення діями та намірами. Це — насправді огидна ксенофобія. Зневага та відкидання всього нового, в тому числі "понаїхавших". Зневага до українців, які повертаються до країни (при чім часто поряд із литтям крокодилових сліз за тими, хто емігрує).
І не менш огидне повторення месіджу роспропаганди про жахливу Америку, яка є ворогом і люди з якої — вороги. Натомість для України США — партнер і більше того, до них в перешу чергу апелюємо щодо допомоги у безпековій площині. І чия співпраця із Україною дуже лякає Росію. Тож ворог хоче залякати нас. Нами ж, українцями.
Приснопам’ятне "в нього дружина - американка", перетворилося в тюкання американськості Наталії Енн Яресько і тепер Уляни Супрун.
І поки українці обговорюють брехню, зовнішність і стиль менеджменту людей, котрі виросли в суспільстві, орієнтованому на швидкий результат та високі показники продуктивності, але — разом із тим — природню простоту заможних людей (не показну а-ля нові тренди нашого політикуму) та слідкують за теоріями масонських змов, до нас повертаються ПОКИДЬКИ.
Все частіше події коментують тюнінговані (да, "красіві") регіонали та регіоналки, котрі крали наші гроші, свободу та врешті — життя Небесної сотні та тисяч захисників.
І навіть ті, хто мімікрував, дозволюють собі вертатися до барсько-чекістських форматів. Навіть у публічній діяльності.
Хамство та огидна поведінка Генадія Москаля — це не випадково. Це яскравий приклад нахабства і повного відчуття безкарності публічної особою. Це ті самі "козли, що заважають жити" знову на вустах. І значить — знову у діях?
Я боюся, що його керівництво закриє очі, як закриваються очі на безліч інших кричущих випадків. Поліційні огляди грудей, царські "затикання рота" під час публічних засідань, прилюдні матюки — це вже навіть не філігранні схеми крадіжок, які хоч стараються приховати.
Але чого я більше боюся — що частина з нас, не опускаючись до хамства, далі продовжуватиме "коректну ксенофобію". Бо це означає, що не змінилася не лише система, а не змінилися й ми.
От що вселяє безнадію.
І від чого нас не врятує подвиг героїв. Вони можуть гинути, йдучи сміливо на ворогів. Але вбити в собі раба повернувши почуття гідності слід самим. Кожному.
