Коли Ліга Націй розглядала питання про допомогу заголодомореній Україні - «за» проголосувало всього чотири країни.
Норвегія - на той час одна з найбідніших країн Європи.
Ірландія, яка пережила подібне.
Фашистська Італія та нацистська Німеччина - з політичних міркувань.
Тоді як «великі країни» проводили репетицію політики «умиротворення агресора» та й добре заробили на золоті убитих з Торґсіну.
Проте, була ще одна країна, яка не підтримала ініціативу Норвегії про допомогу.
Не з «великих», на золоті не заробляла, з комуністами мала ворожі стосунки.
І що ж заважало їй проголосувати за допомогу - хоч би з політичних мотивів, як фашисти та нацисти?
Може, хіба те, що помирали українці, а країна називалася Польща?
Хоча, по її східному кордоні - по річці Збруч, прості люди сплавляли продукти конаючим українцям.
Тим самим, які раніше були союзниками і рятували гонорове панство в 1920-му, і яких підло зрадили в Ризі.
Понад те, після вбивства націоналістом Лемиком секретаря совєцкого консульства у Львові Майлова - за проханням Москви, в Польщі було впроваджено цензуру на будь-які згадки про Голодомор.
До чого це все?
До того, що поляки дуже довго, і ефективно, творили міф про «Христуса народув», «Христуса Европи».
Але Христос, перед тим, як зійти на Голгофу - не грабував перехожих і не гуляв з фарисеями.
Ще до окупації Заолжя - найвідомішого польського злочину в міжвоєнний період, вони були співучасниками.
Не лише Гітлера, але й Сталіна.
