Поки когось дратують вівчарки, які винюхують вибухівку, в мене на думці лише одне “Ну нарешті!”.
Нарешті, на четвертий рік війни вівчарки винюхують можливу вибухівку в центрі столиці країни, на яку чотири роки тому напала держава, керівництво якої позбавлене гальм і яке погрожує всьому світу ядерною зброєю.
Так, вівчарки не врятують від ядерної зброї, але вівчарки можуть попередити, як мінімум, вибухи в метро. Коли тиждень тому я дивилася на вівчарку на станції “Палацу спорту”, я лише себе питала, чому тільки на пересадочних станціях? Ну так, там найбільше людей, але в час пік багато людей на всіх станціях і теракт логічно здійснити там, де найменше чекають, в т.ч. на якісь кінцевій станції.
Так, хай я буду параноїком, який не водить дитину на масові заходи. Так, хай мені знайомі, які водять дітей на мітинги, кажуть:”Навпаки, на таких заходах найменша загроза, бо ж багато поліції”. Це мені казав знайомий, якого я після однієї ходи зустріла у фойє метро, яке смерділо від газу. Бо перед тим якийсь придурок випустив там перцевий газ. Бо взяв з собою на ходу і не придумав, де його застосувати, то ж випустив в фойє метро.
Хай я буду параноїком, якому байдужі дискусії, агент Кремля Рубан з Савченко чи ні. Мені байдужі прізвища. Мене лякає сам факт завезення арсеналу зброї через лінію зіткнення і носіння в сумці “недоторканого” нардепа гранати. Таких гранат по країні тисячі і ніколи не знаєш, коли зірве дах в когось травмованого війною або просто долбанутого з першої хвилі мобілізації, коли в АТО гребли всіх підряд.
Тому я буду лише дякувати кожній новій вівчарці на вулицях Києва, навіть якщо за їх присутністю схований якись політичний контекст. І буду підозрювати кожного, хто найбільше кричить про тоталітарний режим через посилені наради поліції, що їх маленькі діти уже за кордоном. І буду дивуватися, чому вони вивезли совїх дітей за кордон, де автоматчики в центрі міст є типовим явищем. Вони є і біля Ейфелової вежі в Парижі і біля Колізею в Римі. Бо там висока загроза терактів. Хоча в них навіть прямої військової агресії не було, на відміну від нас. Бо поки роками тривають розмови про загрозу третьої світової, в моєму уявленні і відчуття безпеки вона вже давно почалася у виглялі терористичних атак, коли під прицілом кожна друга людина на цій планеті.
