Моє воскресіння розпочалося у святу велику суботу, яку літургійні книги слушно називають «преблагословенною». А й справді, це є день, коли зустрічається Божа надія з людською розчарованістю. Адже Христос, хоч лежить у гробі, вже є надією людства через своє воскресіння. Натомість людство, представниками якого є апостоли, розчаровані усі покинули Ісуса та повернулися до своїх домівок. Треба було часу, щоб людство зрозуміло суть Христового Воскресіння!
У чому ж полягає наша трудність у сприйнятті правди про Воскресіння. Поділюся з вами моїм сьогоднішнім досвідом. Сьогодні я святив паски у Свято-Іванівській Лаврі. Приємно було споглядати, коли до храму тягнувся величезний натовп людей. Кожен ніс свій кошик, яким хотів діткнути Бога. У тому кошику головною була паска.
Можу собі уявити, скільки часу, труду і недоспаних ночей було потрібно господиням, щоби спекти паску. Той, хто ніколи не мав справу з процесом «народження» хліба, ніколи не зрозуміє його сутності. Адже потрібно було найперше посадити зерно, доглядати його. Опісля у свій час пожати, змолотити на борошно, з якого потім дбайлива рука спекла хліб. У нашому випадку цим хлібом сьогодні є паска.
Так само і з Воскресінням Христа! Ми його не усвідомлюємо до кінця! Воно не є історичною подією, який залишився у документальних хроніках. Воно є реальністю, яке показало, що з нами Бог, а не звичайна людина з геройськими чеснотами! Герой помирає у ім’я істини, але воскреснути може тільки Бог!
І якщо ми шукаємо сенсу життя, то нам вже його показав Христос своїм воскресінням. Саме він показав нам, щоб варто жити для того, щоб жити вічно! Очевидно, усім нам буде потрібно перейти місток смерті, але через нього нас переведе Він – наш люблячий Господь!
Нам тільки залишається упорядкувати життя у світлі Воскресіння. А план дій прости – полюбити Бога і ближнього!
Сьогодні я вкотре усвідомив на собі, що вартує жертовно служити Богу і ближньому, бо це додає сили жити. Від початку війни я познайомився з чудовими людьми, які раніше були мені далекими. Це військові люди.
Очевидно, що моє знайомство з ними прийшло через волонтерство, яке є нічим іншим, як безкорисливим служінням ближньому. Так ось, серед багатьох військових, які стали мене великими друзями і приятелями, є один, з яким ми багато часу говорили не тільки про війну і про допомогу Армії. Ми багато розмовляли про віру. Він багато цікавився Церквою, монашеством, тощо.
І от сьогодні я отримую від нього повідомлення-привітання з Великоднем такого змісту:
«Я Вас вітаю!!! З Вашою допомогою я щиріше став любити Ісуса, який віддав за нас нікчемних своє життя. І тільки зараз я став найбільше це розуміти… Я на боєвому чергуванні як і Ви! Люблю Вас, Отче! Зі святом!»
Це привітання зробило моє Воскресіння особливим! Я зрозумів, що я недаремно живу на цій землі, що Христос Ісус мені поручив місію, у якій Він сам мене провадить! Завдяки Воскресінню Христа я вірю! І віра в Воскресіння Христа сьогодні об’єднала мене з моїм другом, який є далеко: я у храмі, а він в окопі! Але Христос Воскреслий сьогодні споживе паску зі мною і з ним. Він розкаже моєму другові про мене, а мені про нього.
Вітаю усіх з Христовим Воскресінням!
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
