Темно.
Йдемо невідомими мені стежками. Кругом грає "музика".
- Чого це вони розбушувалися...
Повз нас кілька разів пролітає з характерним свистом.
- Стоїмо, ну його нах...
Зупинилися за невеличким будиночком.
Зовсім поряд хтось дав чергу трасерами. У відповідь просвистіло.
- От же ж зараза. Давай почекаємо поки стихне...
За останні три роки моє коло спілкувань різко змінилося. Змінилися люди. З багатьма я просто перестав спілкуватися через "нерозуміння". Ні, зла чи жалю на них, я не тримаю. Воно якось само собою сталося. Це як потяг, в якому ти їдеш, а пасажири постійно змінюються, коли він зупиняється на ж/д станції. Виходять одні заходять інші. Потяг життя. Не знаю коли моя кінцева станція але мені б хотілося щоб в цей момент мій вагон був переповнений "пасажирами" з якими б я проїхав не одну станцію.
Голос привів мене до тями:
- Ходімо але швидше...
Це "вириває" мене з думок і я повертаюся в реальність.
На мені важкий бронік, який до того ще й не моєго розміру. Подумки вилаяв виробника та всіх "причетних", чого ж воно зараза така важка.
Прийшли.
Невеликий "гостьовий" будиночок. Холодно. Пробуємо розпалити пічку, і тут починає валити дим з усіх дір та тріщин . Придивившись бачимо "вхідні" отвори в пічці власне навпроти дверей.
- Ти краще відійди від дверей, ну його.
Оглянув, кілька випадкових куль пройшли скрізь двері в пічку.
Залишили ідею розпалювати, даремна ця справа.
Холод поволі заповнював кутки тіла. Я витягнув (каюся винен) віскарь, який беріг для такого випадку. Бо ж до біса то холодно як. Стаканів ні в кого не виявилося. Пошарившись по кутках, знайшли пластиковий стакан, в якому чомусь валялися виколупані кулі 5,45, мабуть хтось "майстрував". Недалеко знову "гупнуло" та раптово якось все затихло. Протерли, згодиться.
Ми розмовляли. Це була звичайна розмова двох людей. Нічого особливого чи філософського. Ми просто розмовляли на різноманітні теми, які лізли в голову. І я зрозумів, що мені комфортно. Попри всі незручності мені комфортно...
Бережи тебе Бог, брате.
...Потяг рушив далі і в моєму вагоні з'явилися нові попутники.
