Якось зустрілась з одним даун-шифтером. Кожному своє звісно, але щось таки в їх філософії є.
Downshifting означає переключення автомобіля на нижчу передачу, зниження швидкості. У визначенні людей - тих, хто добровільно маючи не поганий бізнес чи успішну кар'єру відмовляється від благ цивілізації, понижаючи швидкості стрімкого темпу власного життя.
Чим вони це мотивують? (з розмови з представником, який щоправда так себе не називає)
"Знаєш, раніше над цим не задумувався, а тепер, розмінявши н-ний десяток бачу, що нормально й не жив. Якось здавалось, що маю купа часу. Піднявся з самих низів, батьки померли рано, мусив пробивати собі дорогу сам, ще й молодших братів підіймати. Був якраз розпал 90-х, поставив не поганий бізнес. І весь час справи, справи, справи... треба було все більше, а часу залишалось все менше. Жінка пиляла, все їй мало було. Більше, більше грошей треба було. Вже й сина женили, і квартиру йому купили. І дочці купили. А їй мало. Зібрав пару трусів, шкарпеток тай й пішов. Здавалось, що живу якимось не своїм життям, а її бажаннями. Але ж це не правильно, правда? У кожного своє життя і своя доля, кожен має свій шлях пройти.
А там ще з партнером непруха вийшла.
Продав усе. Врешті зрозумів, що не так багато мені насправді й треба. Купив будиночок і сад, а ще купив багато книг. Знаєш, паперових таких, не люблю ті ваші електронні. В дитинстві не любив читати, та й не вмів особливо. А тепер от надолужую.
І знаєш, щасливий. Просто встаю зранку, і дякую за сонце яке бачу, за руки ноги, які ще здорові, за день, який дарує мені нових приємних людей, за дороги, які зможу проїхати чи пройти. Та навіть за тих птахів, співи яких тепер щоранку слухаю за вікном. Тепер мені легко. Люди називають ідіотом, не розуміють. А я тепер не розумію їх. Як маючи одне життя, одну голову і одну ж*опу думати, що житимеш вічно і не бачити життя навколо? У тебе немає минулого, яке ти можеш змінити, у тебе немає майбутнього, яке невідомо коли закінчиться. Є лише сьогодні. То чому не вдихнути на повні груди, не зупинитись і не насолодитись тим, що маєш?''- каже співрозмовник.
Правду кажуть, щасливий не той хто має все, а той кому достатньо того, що має...
