9 березня Комітет Європарламенту з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ має затверджувати проект законодавчої резолюції про внесення України в перелік третіх країн, для громадян яких скасовуються візові вимоги.
2 березня посли Євросоюзу на засіданні Комітету постійних представників країн-членів ЄС затвердили текст законодавчої пропозиції про безвіз для України. На дипломатичній мові це означає, що все вже вирішено. Тобто, до пресловутого безвізового режиму залишається зробити останній крок
У проміжку між цими датами, а саме 7 березня, львівські свободівці знімають перед державною установою – прапор Євросоюзу і вішають червоно-чорний стяг української революції.
Співпадіння? Сподіваюся, що так. Але проблема, що кількість таких дивних співпадінь в історії ВО «Свобода» аж зашкалює.
Від лихої згадки походу Фаріон у дитячий садочок, після чого весь Схід України довго не міг з’ясувати: львів’яни радикали над радикалами чи просто божевільні, якщо обирають собі таких депутатів, як пані Ірина. До «кримського походу» ще одного знакового свободівця Олега Панькевича на Крим з проповідуванням там книжки про Бандеру. Я тільки за популяризацію особи Провідника, але абстрагуйтеся на хвильку і уявіть собі… Ви людина, яка нічого не знає про Бандеру. Можливо, ви й не проти, щось дізнатися. А розповідає вам про це такий велет думки, як Панькевич. Прости, Господи! Прости, пане Степане!
Історія про сланцевий газ… Не втомлююся її нагадувати. Проти його розробки в Україні виступали Медведчук, комуністи і «Свобода». Ну і ще такий собі нардеп Дерев’янко з партії «Воля», але про Медведчука ми вже згадували. Так от, аби відробити ідею недопущення видобутку сланцевого газу, свободівці навіть не побридилися зв’язатися з сектою Догнала, приволікши навіжених «догналітів»в обласну раду. На жаль, нині орли й орлиці Тягнибока-Пупса втратили своїх вірних союзників. Після закликів до Путіна ввести в Україну війська терпець увірвався навіть нашим терплячим спецслужбам – догналітську наволоч як агентів Кремля розігнали, а їхніх пастирів депортували до бісової матері.
Коли треба було зробити картинку кривавого тану на 9 травня у Львові – «Свобода», звісно тут, як тут. І таким прикладам несть числа.
Носіння «Свободи» з Бандерою, як в ідеологічному, так і в буквальному плакатно-транспорантному сенсі свого часу вже викликало співчуття. Як співчувають здорові блаженним. Нині відповідати на все і за все тиканням в очі портрету Провідника вже не ефективно. Не оригінально. Вже навіть у Києві є вулиця Бандери. І тут згадали, що ще не носилися з червоно-чорним знаменом. І понесли його в люди, де треба й де не треба. При чім акурат під прийняття безвізу і загострення стосунків з поляками. Знову спів падіння?
Ну а апогеєм червоно-чорної істерії стало вивішування революційного прапора замість прапора Євросоюзу на місці, яке свободівці, за їхніми ж словами, «звільнили від брехливих псевдо європейських цінностей».
Не можу принагідно поцікавитися у присутнього на тій підсмерджуючій атракції депутата облради Руслана Кошулинського. Руслане, якого біса вішати бойове знамено на чи перед цивільними органами? Вам державний синьо-жовтий стяг уже не комільфо? При всій повазі до твоїх військових заслуг, не можу стриматися, аби не запитати: ти не вважаєш це банальним невіглаством, під яке підписався чи то з власної волі, чи то з партійної дисципліни? Зрештою, ти вважаєш правильним, що купка людей, навіть якщо вони самі свободівці, дозволено міняти прапори на державних установах демократичного Львова? Агов, хзлопці, а ви в когось питалися, чи вважаєте себе безгрішними, яким усе можна. А всі довкола, у вашому розумінні, бидло?
Хоча, може мимовільне невігластво темних людей і краще, ніж свідома провокація зрячих. Якщо це власне так, а не інакше...
