Кожен львів'янин і кожен українець добре знають, що храм Св. Юра і духовна аура довкола нього- це оберіг нашої духовності, нашої національної і релігійної гордості. Тут Дух, тут Чин нашого Галицького Прометея - Митрополита Андрея Щептицького. Тут перша українська школа ім. М. Шашкевича, виплекана Митрополитом і галичанами- патріотами; тут Народна Лічниця- дітище Митрополита, тут мав постати Український університет, тут Мистецька школа Олекси Новаківського, тут Духовна Семинарія та Богословська Академія. Тут на смерть стояли УССи в далекому і близькому , для нас, 1918р.
Я тут постійно. Стоячи біля пам'ятника Владиці, скеровую свій погляд на "червону кам'яницю чи "кораблик", що ніби випливає до Святоюрської Гори, з вершин дерев та кам'яниць вул. Листопадового Чину. Нині -це музей О. Новаківського, а колись Мистецька школа, якою він керував.
Вілла польського художника Яна Стики(1858-1925), збудована І. Левинським за проектом Ю. Захарієвича у неороманському стилі.. Прекрасний будинок, чудова архітектура, вдало обране місце. Відомий художник, один із авторів панорами "Битви під Рацлавицями", що довго прикрашала наше місто, Ян Стика, купив ділянку землі у графа Бадені і тут і 1890р постала замовлена ним вілла. На фасаді будинку - герб знаку малярів- картуш з трьома щитами. Будинок складається з двох частин, але не весь належить музеєві.
Ч. ІІ
Ян Стика переїхав до Парижу і вирішив продати віллу, хоч дуже любив Львів. Митрополит Андрей вирішив її купити для створення тут Музею , але будинок не був пристосований до великого музею Представники Я. Стики "заломили" за кам'яницю космічну, як для цього часу суму- 28 тис. долярів і в 1907р. Шептицький купив цей красивий будинок. В цей час , на мистецькому небозводі сходила зоря Олекси Новаківського. Митрополит знав , що українському народові гостро потрібні митці і він попросив художника переїхати з під- Парижа до Львова. Надав, у цій віллі. йому житло і майстерню та встановив платню. Червоний "кораблик" почав перетворюватися у гавань українського високого мистецтва. Через школу пройшло понад 90 юних художників, які , з легкої руки Новаківського та Шептицького стали митцями української і світової слави. Якось , працюючи в ДАЛО, я знайшов список учнів цієї школи, що діяла з 1923 і по 1935рр. Довго, повторюючи, перечитував списки учнів: С. Гебус- Баранецька, Р. Сельський, Е. Козак, М. Левицький, М. Мороз, Г. Смольський і...Леопольд Крец.Тут, крім самого Новаківського, проживали відомі митці- О. Курилас, М. Сосенко. Ту часто бував і сам навчав молодь- Митрополит Шептицький, який сам добре малював і був глибоким знавцем сакрального мистецтва. Тут брав уроки мистецтва у Новаківського. До 1971р тут була майстерня художника І. Севери. Тут панував мистецько- містичний дух. Тут кувалося українське мистецтво, тут зростали і утверджували себе у мистецькому житті юні художники.
Ч. ІІІ
Знаменита вулиця. Знаменита вілла- нині- Листопадового Чину, 11. Леопольд Крец.(1907- 1990). Художник і скульптор світової слави. Якось до Митрополита попросився бідний єврей з Золочева, прохаючи зарахувати до мистецької школи його талановитого хлопчика. Шептицький відразу помітив глибокий талант хлопчика і Леон Крец був безкоштовно зарахований до школи Новаківського. Далі Митрополит оплатив його навчання в Парижі. Париж і весь світ невдовзі побачили унікального художника, якого твори були на всіх світових виставках. Його батьки були розстріляні фашистами, а сам він приймав участь у Русі Опору. Кажуть, що в його музеї, в Парижі, на першому місці стоїть портрет Митрополита Андрея Шептицького, який дав путівку в життя цьому бідному єврейському хлопчику з Золочева та Левандівки. Твори Леона Креца можна побачити в нашому Національному музеї. Друзі, будете проходити повз червоний "кораблик", згадайте, і розкажіть іншим про історію, яка творилася в його стінах, а Митрополит Андрей Шептицький, що стоїть навпроти у бронзі, часто згадує про наші мистецькі таланти, що кувалися у цьому будинку і , усміхаючись, згадує про химерну долю Леона Креца.
