Нині вулиця Замкнена і школа №34, не раділи останнім урокам і завтрашньому останньому дзвінку. Нині вулиця, школа, храм Святого Юра сумно прощалися із загиблим героєм - нашим учнем Юліаном Циганком.
Коли над Україною нависла загроза російської окупації, Юліан, не задумуючись. пішов добровольцем на фронт, щоб своєю мужністю зупинити наступ російських агресорів. В одному із боїв Юліан Циганко був важко поранений кулею із зміщеним центром. Він переніс 40 операцій , в Україні та Австрії, та медицина була безсилою. Йому було лише 43 роки...
Я пам"ятаю Юліана скромним учнем, який понад усе любив історію, захоплювався історією зброї. Двічі він повертався на фронт і не жалів себе у боях на території Донбасу. Як наголошував у своєму виступі його побратим по зброї і теж наш учень- Сергій Дяченко, Юліан щиро і непідкупно твердив:"Я готовий померти за Україну" Він з дитинства залишився сиротою, але і з дитинства зростав справжнім українським патріотом, про що наголошували всі виступаючі, при відкритті меморіальної маблиці на фасаді цієї старої школи. Юліан помер 16 жовтня 2018р...
Ч І І
З ініціативи директора школи Романа Гринчука, була виготовлена гарна меморіальна таблиця і її відкриття було призначено на 23 травня. Мені сьогодні здавалося, що наша вулиця якось посмутніла, затихла голосами стара школа№34 ім М. Шашкевича, притихла галаслива дітвора і навіть храм Св. Юра смутно поглядав , згори на свою школу. Перед початком урочистостей, , починаючи з другого класу, учні зі своїми вчителями заповнювали вулицю, прийшли однокласники Юліана, прийшло сім побратимів, які воювали з ним на фронті, прийшли батьки, жителі вулиці Замкненої. Юліан Циганко зустрів їх своїм поглядом... уже з меморіальної таблиці.Жалібні урочистості відкрив вступним словом директор школи Роман Гринчук, наголосивши на героїзмі життя нашого учня- Юліана Циганка підкреслюючи те, що на фасаді школи дві таблиці директора Василя Беня і Юліана Циганка, і обидва вони загинули з московських рук.
Ведуча урочистостей, заступник директора школи з виховної роботи Наталія Литвин запрошує отців храму Св. Юра, які прийшла разом з настоятелем храму - отцем мітратом Романом Кравчиком, освятити меморіальну таблицю. Сумно лунає над Замкненою :"Христос Воскрес.. У своєму виступі О. Мітрат Роман Кравчик наголосив на величі подвигу нашого захисника Юліана Циганка. Право на відслонення пам"ятника отримали учні школи- Віталій Горобець та Софія Винар. Спадає біле полотнище і Юліан Циганко вдруге прийшов у рідну школу... Тепер уже назавжди. Від імені гороїв фронту виступили Сергій Дяченко та Володимир Бень. Учні читали вірші, з віршем до свого однокласника звернувся Ігор Саврук. У своєму щирому виступі класний керівник Валерій Шамшин розказав про шкільні роки Героя і його готовність захищати Батьківщину. Закінчив Юліан нашу школу у 1992р. Учениця школи Ліля Мацюк , як пам"ять про Героя, виконала пісню, наголошуючи:" А він з бою не вернувся..." Про Юліана розказала присутнім і його родичка, що доглядала за ним у важку годину-пані Ірина Костюченко з Києва.
Ч. ІІІ
Лунають фанфари... Хвилина мовчання... Жалібно над Замкненою і школою лине пісня: " Пливе кача...". Великий кошик квітів підносять до меморіальної таблиці вчителі школи- підполковник Богдан Роневич та вчителька-Оксана Лукасевич. Наталія Литвин оголошує церемонію покладення квітів і учні, клас за класом покладають квіти до підніжжя таблиці. Кожний учень та учениця , кладучи квіти, схиляють голови на знак пошани Герою- Юліанові Циганку. Лунають фанфари на мелодію: "Ой у лузі Червона Калина..." На відкритті меморіальної таблиці були присутні представники влади: депутат місьради- Олег Сорочкін, головний спеціаліст відділу освіти Роман Янушевич, поетеса з Києва, наша учениця Наталя Іванів. Лунає національний Гімн... А на меморіальній дошці залишився напис:" Циганко Юліан Анатолійович, який віддав своє життя за незалежність України. 12. 09. 1975 - !6 .10. 2018 " Вічна пам"ять Герою.
Далі гості і учасники церемонії відвідали шкільні музеї, в яких теж побував Юліан Циганко.
