Система виконання судових рішень в Україні перебуває у жахливому стані. Протягом тривалого часу фактичне виконання судових рішень коливається в діапазоні 15–30%.
Конкретні кроки реформування цієї системи та запровадження інституту приватних виконавців є тим промінчиком у кінці тунелю, який вселяє впевненість, що цей «безнадійний віз» можна зрушити з місця.
Водночас, у нашій державі безкарність і безвідповідальність боржників загалом у виконавчих провадженнях просто зашкалює. Значна їх частина, не маючи жодного майна й офіційних доходів, все ж живе не гірше стягувачів, а подекуди навіть і краще – їздить на дорогих авто, ходить у недешеві бутіки. Чому так?
У 2016 році державні виконавці Львівщини внесли 845 подань про притягнення боржників до кримінальної відповідальності. Як результат – зареєстровано 171 кримінальних проваджень і винесено лише 2 вироки.
Отже, за невиконання судових рішень практично немає фактично жодної реальної юридичної відповідальності...
При відкритих у Львівській області в 2016 році близько 15 тис. виконавчих проваджень про стягнення аліментів, лише у половині випадків батьки-боржники сплачують їх добросовісно й систематично. У 4 тис. проваджень відбувається стягнення аліментів із заробітної плати боржників, а у 3 тис. проваджень наявна заборгованість більше 6 місяців. Апріорі тисячі дітей у зоні ризику неналежного, часом вкрай мізерного матеріального забезпечення, а інколи навіть ймовірного недоїдання. Часом ця заборгованість сягає десятки тисяч гривень.
Для прикладу. Батько трьох дітей має заборгованість по аліментах більше 60 тис. грн і свідомо не сплачує їх або сплачує як знущання по кількасот гривень щомісячно. У нього достатні неофіційні доходи, позаяк офіційно він ніде не працевлаштовується, а також відсутнє будь-яке майно. Стягнути у цьому випадку заборговані аліменти фактично нема змоги. І жодного кримінального покарання за невиконання судового рішення. То кого ж насправді держава у цьому випадку захищає? Права дитини чи права батька, який не бере жодної участі в її утримання та й зрештою у вихованні.
Що ж робити? Як на мене, на законодавчому рівні повинні вживатись радикальніші заходи стосовно злісних боржників по виконавчих провадженнях з виплати аліментів.
Один із варіантів – примусовий призов на службу до контрактної армії у спеціально утворені будівельні батальйони, які б рили окопи і будували форпости, відновлювали зруйновану бойовими діями інфраструктуру. І більшу частину доходу перераховували як повернення боргів по виплаті аліментів. Можливо 2–3 роки в будівельному батальйоні згенерують повне переосмислення життєвих цінностей.
І діти будуть забезпечені, матимуть що їсти, і хоч якась користь для держави буде.
Автор - начальник Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
