Власне для мене Майдан почався в ніч на 30 листопада. До того все здавалося невинним карнавалом і вірилося, що не буде біди, не буде крові, не буде війни. Але якщо говоримо ширше за Революцію Гідності – то не гріх і 21-го.
За ті три місяці я вперше так близько відчув стільки емоцій – від ейфорії до розпачу, вперше побачив одночасну тисячоголосу радість від маленьких перемог і одночасний тисячоголосий плач, вперше побачив смерть у таких масштабах так близько. Тоді ще не було війни і все здавалося диким і неприроднім. Зрештою, диким і неприроднім воно здається і нині.
Я дякую нині всім Людям, - знайомим і незнайомим - котрі вийшли на промерзлі Майдан, Хрещатик, Грушевського, Інститутську. І я дякую Богу, що в ті хвилі мав честь бути поруч з вами. І хай осудять мене всі поборники стандартів ВВС, я тоді не був незаангажованим журналістом, про що зовсім не шкодую. Дякую хлопцям і дівчатам з Жидачева та Стрия, в чиїх наметах відігрівався і підгодовувався. Дякую Захару і Лесі, котрі витримали запрошеного на свою голову «революціонера».
Паскудно, коли наші переможні прапори підхопили брудні руки. Паскудно, коли до сих пір хтось намагається з’ясувати, хто більше вклав у Майдан грошей чи фізичних зусиль, хто був сотником, а хто сотникішим сотником, хто скільки ночей промерз, а хто скільки коктейлів жбурнув. Бо всі, хто вийшов, - зробили велику справу. А з’ясовувати стосунки не на часі. Бо ще нічого не скінчилося. Майдан триває! Триває на Сході, триває на вулицях і площах кожного міста, містечка і села. А головне – триває в наших серцях і умах. Тому дозволю собі завершити одним з улюблених віршів патріота і борця Анатолія Лупиноса:
Ми випрягли волів, перевернули плуга,
Сідлаємо коней та гостримо списи.
Відкинули жалі, згадали всі наруги,
Прости нас, Господи, помилуй і спаси.
На скресі двох світів стаємо до двобою,
На скресі двох епох гряде шляхетний світ.
Віч-на-віч Нація з безликою юрбою.
Навколо ворогів - суцільний живопліт.
Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі,
Спекотних Азій тлін судомить рамена.
Чекає бій. Все інше буде... після.
Життя триває. Точиться війна.
