Після 2014-го року ми живемо в світі, коли радикально налаштовані активісти дуже часто мають рацію. В наших реаліях - і щодо російських банків, і російських ЗМІ, і російських артистів, і окремої категорії українських артистів, і мовного питання тощо.
Все, що в мирні часи пояснювалося світоглядною обмеженістю, ригідністю, що сприймалося як крайнощі, провокація, зараз в лічені місяці часто усвідомлюється загалом як єдиний ефективний шлях захисту державності.
Всі намагання дійти певних компромісів з супротивником, який компроміси ігнорує, рано чи пізно, а в умовах війни - рано, дискредитуються кількістю пролитої крові. З нашої сторони.
Толерантність до антиукраїнської позиції закінчується домінуванням антиукраїнського дискурсу. Бо цей дискурс не є толерантним до нас.
Тому в момент жорстокої боротьби за життя, хочемо того чи ні, будемо спиратися лише на той світогляд та ті методи, які здатні це життя захистити.
