Хочемо ми цього чи ні, але карантинні заходи з нами ще будуть довго. Вони стосуються і громадського транспорту. В Україні досі діють обмеження на кількість пасажирів, які одночасно можуть перебувати в салонах транспортних засобів — не більше кількості місць для сидіння, зазначених виробником.
Зараз у мене двояке відчуття. Я хочу, щоб наші школярі з 1 вересня сіли за парти, а студенти повернулися в навчальні аудиторії, бо не дуже вірю в ефективність дистанційної освіти. Та з іншого погляду… Маю обґрунтовані побоювання, що коли до потоку пасажирів доєднаються ще й студенти та учні шкіл, яких часто супроводжують батьки або бабусі-дідусі, то у громадському транспорті Львова станеться колапс.
У Львові, та й в інших містах, зробити так, щоб роботою громадського транспорту були задоволені всі, практично неможливо. Якщо дозволити більшу кількість пасажирів, зросте небезпека масового інфікування коронавірусом, через що місто чи регіон можуть опинитися у «червоній» зоні. А це може спричинити повну зупинку громадського транспорту.
Саме тому потрібно вже зараз поділити всі поїздки мешканців на дві категорії: продуктивні або обов’язкові — на роботу, навчання чи лікування; та непродуктивні чи необов’язкові — віддалені поїздки на ринки, гуртівні, в гості. Відповідно у «пікові» години громадський транспорт має бути доступний тільки для продуктивних поїздок.
Якби у Львові вже діяв електронний квиток, то була би змога блокувати в години «пік» персоналізовані картки непрацюючих пенсіонерів. Але про «е-квиток» тільки говорять. Тому, вочевидь, варто запровадити на рівні міста спецпосвідчення для людей, які працюють, студентів. Такі спецпосвідчення, на мою думку, має видавати Управління транспорту за заявкою працедавців та керівництва навчальних закладів І–ІV рівнів акредитації.
Заявки можуть подаватися навіть у електронній формі, а потім посвідчення працівники чи студенти отримають на робочому місці або в аудиторії. Аналогічно – працівники медичних закладів. Також лікарі, які знають своїх пацієнтів і які потребують постійних процедур, можуть надати Управлінню транспорту такі є списки.
Ще варіант – довозити учнів до віддалених шкіл по місту шкільними автобусами, як це є у США. Управління освіти разом із адміністраціями шкіл можуть уже зараз визначити, скільки учнів живуть у межах пішохідної доступності до школи, а скільки потребують підвозу.
Насправді це лише крихта, яку можна зробити. Вона дозволить дещо полегшити ситуацію, але повністю не врятує міський громадський транспорт від колапсу, пов’язаного із початком навчання в школах і ВИШах.
Якщо більшість мешканців Львова будуть починати навчання і роботу о 8–9 годині, то при збереженні карантинних обмежень на кількість пасажирів з транспортом таки будуть великі проблеми. Рахуємо. Зараз автобуси середнього класу можуть перевозити 19–20 пасажирів замість 40–42, як то було у докарантинні часи. Раніше великі автобуси могли везти до 100 пасажирів, зараз — тільки біля 30. Відтак потрібно на маршрути випустити вдвічі більше середніх автобусів і втричі більше великих. Це абсолютно не реально, адже бракує не тільки автобусів, але й водіїв.
Варіант один - зменшити навантаження на громадський транспорт, розтягнувши годину «пік». Відповідно місто, підприємства і заклади освіти мають домовитися, коли починати працю і навчальний процес. Наприклад, ЛНУ ім. Франка починає навчання не о 08:30, а, припустімо, о 09:00, «Львівська політехніка» — о 09:45, комерційна академія — о 10:30 год.
Також можна організувати перевезення студентів із гуртожитків у навчальні корпуси через автобусні спецрейси.
Усі ці пропозиції вже незабаром передам через депутатські звернення керівнику міського транспортного управління Оресту Олеськіву та меру Львова Андрію Садовому. Сподіваюся, цього разу мерія не проявить байдужості до попередження реальної проблеми.
