Я щойно завершив серію виступів в школах Львова. І запам'ятався чудовий випадок із дітками. В одному класі розказую народну казку "Про язикату Хвеську". Із цією казкою завжди проблема. Проблема урбанізації, а головне-суржика і уззкоязичності у наших дітей. Думав, що то властиво для Києва, але у Львові те ж саме.
Те, що діти вже не знають хто такий "кушнір", "стельмах",чи навіть "коваль", я ще якось розумію. Ну такі ремесла вже ніби відійшли.
Навіть не дивуюся, коли розказую про чумаків і питаю хто такий "чумак", то діти радісно кричать , що це кетчуп.))
Але у казці про Хвеську є зав'язка, коли Петро орав у полі і виорав казанок із золотими грошима.
Коли питаю у дітей що таке "орати", то майже всі кажуть що це - "кричати". (?!) Навіть старанно показують це дійство.
Для мене це справжній шок.
Одразу пояснюю дітям, що "орать" - це "російським язиком", і до українського "орати землю" не стосується ніяк.
Так от у львівському класі теж старанно пояснив ,що "орать"- це не російською "крічать", а саме орати плугом землю, і так говорити не правильно.
І ту одне миле восьмирічне дитя, дівчинка із бантиком-метеликом видає фразу: "Це все совіти винуваті!"
Слава тобі Господи!
